Потяг до сходу сонця "котився",
Від охочих не було відбою,
Реальність - чи фантом просто наснився,
Нам до променів не дотягнутись рукою.
Світлі душі у напрямку світла,
Без валіз, турбот та "баласту",
"Щоб не згоріти в хаосі до тла",
Вирушали до світу контрастів.
Потяг до хмар йшов потихеньку,
Вітер штовхав все сильніше, чимдуж,
Мрії - вже не здавались маленькі,
За одним і тим самим, йшли тисячі душ.
Чисті погляди - думки ясні,
Чекали у пункті призначення,
Та перипетії життя, аж надто сучасні,
Надавали подорожі важливого значення.
Потяг повертався до заходу сонця,
Хтось отримав те, що хотів,
Інший перетворився в "чужинця",
"Не знайшовши вихід із гострих кутів".
Бажання до подорожі буває відсутнє,
Потрібно придбати білет, на потяг в майбутнє.
Відредаговано: 22.06.2026