В сірий день без свідомості,
Поспіхом доганяючи час,
Живемо в невагомості,
Життя постійно тікає від нас!
Можна йти всупереч долі,
Чи шукати щастя усюди,
Задихаючись від пекельного болю,
В розмаїтті думок жили люди!
Сурмами закликаючи долю,
До поворотів відвертих й крутих,
В нестримності доброї волі,
Між особистостей грішних й святих!
Ходили лісами, полями та горами,
В пошуках раптового чуда,
Під ясними вічними зорями,
Нестримні у пошуках люди!
Між мокрих будинків і міст,
В погоні за яскравими враженнями,
Жили шалені, ще й на повний зріст,
Тіні з поламаними відображеннями!
Треба бігти навпроти вітрів,
Знаходити всілякі можливості,
Стишуючись у гармонії ночей й вечорів,
Дякуючи за такі особливості!
Сурмами закликаючи долю,
До поворотів відвертих й крутих,
В нестримності доброї волі,
Між особистостей грішних й святих!
Ходили лісами, полями та горами,
В пошуках раптового чуда,
Під ясними вічними зорями,
Нестримні у пошуках люди!
Благаючи невпинно у всесвіту радощів,
Будуємо навколо неприступні споруди,
Що захищають уявно від метеоритних дощів,
На кращу долю сподівалися люди!
Сурмами закликаючи долю,
До поворотів відвертих й крутих,
В нестримності доброї волі,
Між особистостей грішних й святих!
Ходили лісами, полями та горами,
В пошуках раптового чуда,
Під ясними вічними зорями,
Нестримні у пошуках люди!
Відредаговано: 22.06.2026