Ходимо за лаштунками свого життя,
Шукаємо механізм для повернення,
В межах шаленого серцебиття,
В ілюзіях до всесвіту звернення.
За лаштунками власної долі,
Ми - як "пішоходи розбитих доріг",
Шукаємо натхнення для нової ролі,
Міцно стискаючи уявний свій оберіг.
Існуючи сьогоденням жадаємо змін,
За лаштунками его власного,
Там не почути "живого всесвіту дзвін",
Й не дістатись тепер до сучасного.
Чим довше за лаштунками, власне,
Тим більше життя в "чорних дірках",
Так "наша полярна зоря" швидше згасне,
А доля залишить нас на задвірках.
Стоячи "на вершині особистої гірки",
Завжди зібрані, готові, з пакунками,
Доля викине нас на задвірки,
Поки шукаємо щось за лаштунками!
Відредаговано: 22.06.2026