Поети пишуть про зиму,
Похмурими днями холодними,
Потік слів несеться нестримно,
Між великою сніговою безоднею.
Письменники пишуть про весну,
Зеленими днями красивими,
Їх слова звучать душевно та чесно,
В стихіях природи дні бувають щасливими.
Поети пишуть про літо,
Веселими годинами теплими,
Душа блукає між квітів,
Влучні слова бувають дотепними.
Письменники пишуть про осінь,
Свіжими холодними ранками,
Нічого натомість не просять,
Лиш, щоб життя не закривалось фіранками.
Всі пишуть: про все на світі,
Лиш пори року: постійні та світлі.
Баладами про пори року,
Душі зігріваються тишею,
Ступаючи широкими кроками,
Йдемо з розумінням до вищого.
Слова бігають: між снігом й дощем,
Між цвітінням дерев та проміннями,
Зводять з розуму просто до щему,
Духи творів живуть поколіннями.
Відредаговано: 22.06.2026