В "обіймах" загадкової Андромеди,
Людство опиниться рано чи пізно,
"Ще й Ведмедиці, що існують без меду",
Прошиються сузір'ями надто наскрізно!
Чи може згасне "життєдайна зоря",
Або впадуть "гіганти-приблуди",
Й будуть висушені океани й моря,
До тих пір, чи існуватимуть люди?
Можливо поглине чорна діра,
В самому центрі галактики,
Земля – стане, "як поет без пера",
Як поразка: без стратегії й тактики!
Чи ще один вибух раптовий, шалений,
Заявиться в гості без запрошення,
Й змінить день на хаос щоденний,
Та не кожен отримає прощення!
Так далеко роздуми заводять, мов сни,
Жити сьогоденням - правильне кредо,
В чарівності ніжної, п'янкої весни,
За вічність, до зловтішань Андромеди!
Відредаговано: 22.06.2026