Сни бісились по повній,
Свідомість відганяла сплячих чортів,
Бешкетники зранку вже були ззовні,
Відганяючи злючих страшенних хортів.
Картинки складались в потворне зображення,
Лякаючи пам'ять притуплену снами,
Жахаючись зранку свого відображення,
Брали участь у репетиції драми.
Сни скаженіли в розпалі днів,
Шаленство заводило в хащі,
Допоки промінчик надії горів,
Не стискались акулячі пащі.
Поринаючи в царство спокою й тиші,
Ми сподівались на завтра привітне,
Та поки вітер волосся колише,
Казани нас тягнули магнітом.
Сни стирали ілюзії долі,
В передчуттях прекрасного ранку,
Поки спали в абстракцій неволі,
Мрії розлітались в густому серпанку.
Дні з'їдали сумніви ночі,
Лід падав у гарячі котли,
Було завжди багато охочих,
Пекельні дні обійти.
Вечори давали останні надії,
Відганяли псів протиріч,
Наближаючись до здійснення мрії,
Допоки не приходила ніч!
Відредаговано: 22.06.2026