Думки, що недалеко від істини й правди,
"Ходять стежками, де слизько",
Вже не звертаючи увагу, так завжди,
Той, хто далеко - більше не близько!
Мить, коли шальки на рівних,
Відштовхує назад чи "тримає у рамках",
Роблячи із відвертих надто наївних,
Що шукають ціле "у власних уламках"!
Мрії, котрі відірвані від реалій,
Буває: "заводять у темну кімнату",
До чистих думок - все далі і далі,
"Доводиться у глибини пірнати"!
Розум, "спантеличений днями",
Ніяк не стане на місце своє,
Треба вибратись з глибокої ями,
Допоки птаха жива - ще зозуля кує!
Тіло "не може скластись в єдине",
Між доволі неточних налаштувань,
Хоча спроби робить невпинно,
Поміж пересудів та зловтішань!
День проходив - мозок кипів,
Вибираючи правильний шлях у житті!
Відредаговано: 22.06.2026