Світанок знову всміхався, будив,
Прекрасної весни, що прокидалась,
Залишаючи в серці теплий мотив,
В гармонії з природою душі єднались.
Перші "світлі натяки", спів пташок,
Штовхали до звершень нового дня,
Наповнений снами вже був "наш мішок",
Прокинулись - хоч робили все навмання.
Дзвінка мелодія - ніч залишалась позаду,
Думки збирались до купи, розум ясний,
В полоні природного живого каскаду,
Зачаровані вітаннями п'янкої весни.
Світлі дні починалися з тиші,
В чеканні запахів першого цвіту,
Настрій підіймався все вище і вище,
Серед галасу стихійного світу.
Поєднання ранкових ілюзій та мрій,
Створили загадкову, "нову ляльку вуду",
Природа давала їх лиш по одній,
Серед барв і краси "весняного чуда".
Теплий день - "зимовий напалм загасив",
Погляди на життя ставали відверті,
Це все, що в холодні дні, ти просив,
Дочекались! Вже у весняній круговерті!
Відредаговано: 22.06.2026