Затиснуті у власному тілі,
Без зайвих рухів - в оковах,
Поміж не досягнутих цілей,
Ходили силуети в дібровах.
Защемлені в сталевих капканах,
З біллю - "поранені тіні",
В стрімко-зруйнованих планах,
Обличчя сумні в мерехтінні.
Завалені особистими драмами,
У німоті - наодинці зі світом,
Як перед сталевими брамами,
З ключем але без світла.
Захоплені власним розумом,
В полоні днів, що минають,
З єдиним і зручним лозунгом,
Котрий із тих, що щезають.
Заковані у скелі глибокій,
У воді - під владою струму,
Забули, що таке спокій,
Й не нагадують людину розумну.
Зніяковілі від лютих страхів,
Силуети змінюють власний окрас,
Наяву - де повно щоденних жахів,
Люди - котрі живуть "в темний час"!
Відредаговано: 22.06.2026