Те, що бачив я,
Іноді не вкладається в голову,
Та у кожного доля своя,
Немов бризнули розпеченим оловом.
Те, що бачили ви,
Не піддається ніяк розумінню,
У кожного "свої острови",
За межами "оболонки терпіння".
Те, що бачили ми,
ⁿНемов привиди, котрі нас оточуютьⁿ,
У підворіттях цієї пітьми,
Є речі, котрі все ж заохочують.
Те, що бачать вони,
Робить нас мимоволі щасливими,
Іноді, "щось у вухах фонить",
Й голова вже промокла під зливами.
Те, що бачать усі,
"Як контрастний душ у пустелі",
Мов лей лінії на "затертій руці",
Чи недосяжні й підкорені скелі.
Те, що не видно нікому,
Бентежить уяву "ламаючи коди",
Йдемо далі, ставимо кому,
Повністю віддаємось силі природи!
Відредаговано: 22.06.2026