Наодинці зі Всесвітом

Зорі яскраві ставали друзями,

Темний простір - вже був, як родич,

Ми у колі захоплені музами,

Сильні леви, що полюють на здобич.

 Далекі планети слухали чемно,

 Наш спів: про життєві реалії,

 Ми не втрачали часу даремно,

 Як тигри - на Сафарі в Бенгалії.

Серед яскравості простору,

Між дивних далеких планет,

Стояли люди, що жили осторонь,

Й не виходили із власних тенет!

З душею мрійника - сам на сам,

Розмовляли з простором й часом,

Вони мінус не підвладний плюсам,

Й одинаки між невідомої раси!

Сутінки любили більше ніж день,

А тишу сприймали як даність,

Вдивляючись в зорі лишень,

Відштовхували буденну звичайність.

 Ніч проходила як правило класно,

 Любителі спокою знаходили щастя,

 Проживаючи осторонь, що не було сучасним,

 Навіть у темряві - бачили хмари хвилясті.

Серед яскравості простору,

Між дивних далеких планет,

Стояли люди, що жили осторонь,

Й не виходили із власних тенет!

З душею мрійника - сам на сам,

Розмовляли з простором й часом,

Вони мінус не підвладний плюсам,

Й одинаки між невідомої раси!

Душа до душі - рік за роком,

Жили мисливці за тишею,

Як кість в горлі галасливим сорокам,

Сидячі наодинці під вишнею.

Люди іншої раси - наодинці з думками,

Шукали своє під проливними дощами.

Серед яскравості простору,

Між дивних далеких планет,

Стояли люди, що жили осторонь,

Й не виходили із власних тенет!

З душею мрійника - сам на сам,

Розмовляли з простором й часом,

Вони мінус не підвладний плюсам,

Й одинаки між невідомої раси!