Андроїди

Ти йшов по вулиці зранку,

Я теж забажала з тобою,

Та все було марно - без шансів,

Бо ти - як людина андроїд.

В руках телефон - на голові кепка,

Очі донизу - мов сплячий,

Реальність розлетілась на щепки,

Ще й ранець якийсь дитячий.

Ти йшла по вулиці ніби навпроти,

Чудовою п’янкою весною,

Навушники в вухах - рожеві чоботи,

З телефоном в руках мов андроїд.

Два телефони - в житті без життя,

Ще й очі червоні від роботи з планшетом,

Та й зовсім різне було взуття,

Й з великим вишневим пакетом.

Дорога звела знову двох бідолах,

Що бродять життям мов тенетами,

Дуріють андроїди навіть у снах,

Спілкуючись лиш інтернетами!

Косі погляди завжди навкруги,

Від таких самих бродяг соцмережами,

Невмите лице, під очима круги,

І хода не окреслена межами.

Світ здурів і ми разом з ним,

Не встигаємо рани загоїти,

Кожен другий буває нудним,

На площі збирались андроїди.

Дорога звела знову двох бідолах,

Що бродять життям мов тенетами,

Дуріють андроїди навіть у снах,

Спілкуючись лиш інтернетами!

Ось вечір настане, нічка прийде,

Доля далі продовжує глумитись,

Аж допоки перше сонце зійде,

Від соц.мереж: тіло може знеструмитись.

Так день за днем - не змінити сюжети,

Тисячі андроїдів гуляють по місту,

Та, як зникне мережа, оті інтернети,

Не буде місця, де би присісти.

Рука, міцно тримає руку - навзаєм,

Виглядає трохи смішно та мемно,

Адже очі в екрані, ми часу не гаємо,

В думках неясність - в розумі темно.

Доля звела знову двох бідолах,

Що бродять життям мов тенетами,

Дуріють андроїди навіть у снах,

Спілкуючись лиш інтернетами!