Настане день: знову запланована втеча,
Від думок, людей, від внутрішніх я,
Ніби вовки, що живуть в шкурі овечій,
Постійно ховаються - в кожного доля своя.
Здається: дехто вміє ховатися,
Інші - все ж люблять втікати,
Та правди життя ніяк не дістатися,
До вихорів долі, все ж потрібно звикати.
Прийде вечір: буде втеча з другої спроби,
Доля встигне нам всім допекти,
Серед любові, розрухи й жадоби,
Нам нікуди тепер не втекти!
Ввижається: що є краще місце для нас,
Й сподівання виглядають доречними,
Їх швидко поглинатиме час,
Вони згасатимуть між нашими втечами.
Буде ніч: планування втечі уривками,
Лиш би вибратись, відірватись, змогти,
Підсвідомість насичить казками,
Та від себе - ніяк не втекти!
Відредаговано: 22.06.2026