Зустріч з Прокопом

     - Дослухай, 

       Я ще хочу дещо сказать. 

     - Піду я на вулицю, 

       Сама хочу гулять. 

Схопила за сумку, 

Схопила ключі. 

І хутко із хати, 

Тікати мерщі. 

Та звісно не став я її доженати. 

Залишився сам, 

По серед кімнати. 

Дивлюсь у вікно, 

На будівлі та хати. 

Від злісті розбив я свої кулаки, 

Як тільки Аліна із хати пішла 

Тут Дід зразу дзвонить, 

Як чує душа. 

   - Ну що Буревій, 

     Справи як? 

     Дізнався де схован

     Крадійський общак? 

     Щось довго то з нею 

     Ты ходиш по колу. 

     Зерно вже пора 

     Запускать до помолу,

     А ти тягнеш соплі

     Та пьєш "коко-колу". 

     Дивись не затягуй, 

     Бо я цим займусь. 

     Уж я то дізнаюсь. 

     Уж я розімнусь. 

     Мені не такий ти й вже цимбала. 

     Давай поскоріше, 

     Бо все це дістало. 

Він слухавку вимкнув. 

Почувши гудки

І свій телефон

Я розбив на шматки. 

Аліну я вирішив

Треба ховать

Я хочу Алінку

Свою врятувать.

Я хутенько речі її всі зібрав. 

Хотів подзвонити

Телефон свій зламав. 

Та все що залишилося мені робить

Чекати вдома

Аж серце болить. 

Так, 

Звісно їй важко

На серці від ран.

Це ж я наробив. 

От такий я баран. 

Аліна ходила, 

Гуляла сама

Важала що

Хлопця кохала вона. 

А хлопець з'явився

Собой сатана

  "Нікому не вірю" 

Казала вона. 

До ночі гуляла, 

Думки всі збирала

Та хлопця свого

Вона дуже кохала. 

Батьків поважала, хоча їх не знала. 

Та все починати

Їй треба значала. 

Хоч сльози текли. 

І весь день проридала. 

Та я вде не в змозі

В квартирі чекати

Піду я на вулицю

Краще шукати. 

Виходячи взяну с собой пістолет, 

На зустріч з коханою

Швидко

Вперед!!! 

І йшов я туди 

Де гуляли в останнє,

На березі Стрижня

Стрічали світання. 

У парк, 

Що під Стрижнем. 

Ялівщінський ліс. 

Аліну шукати

Поніс мене біс. 

Дивлюсь на дорозі 

Машина стоїть, 

До болю знайома. 

Прокоп то не наче

До лісу заліз! 

Та ні!?! 

Що машина у місті одна?! 

Піду я повз неї. 

Не вмикай сцикуна. 

Проходжу поволі, 

Вигадую ролі. 

Якщо і хто перший, 

Що буду робить? 

Ось бачу тропинка

Повита барвінком. 

Далеко-далеко 

Колода лежить. 

На неї Алінка, 

Як мала дитинка.

Присіла,

І бачу, що плаче вона. 

Пройшовши машину, 

Кричу їй:

   - Аліно!!!

А в спину хтось каже:  

   - Ну що ж ти козак? 

     Прийшов свою бабу

     Сюди ты шукать. 

Так. 

Я обертаюсь, 

Дивлюсь, не лякаюсь

В машині то дійсно Прокоп. 

Одразу в машині

Відкрились дверцята. 

І хлопці дверцятами хлоп.