Наступного дня
Підїхав я знов.
Купив їй троянди
Червоні як кров.
Чекаю на вулиці,
Сонячний день.
Погода чудова,
Аж рухатись лень.
Виходить з салону
Руденька краса.
Зелені очата,
Руді волоса.
До неї підхожу,
Кажу їй:
- Привіт.
Очей не відвожу.
Все.
Буде політ.
Питає до мене :
- А що,...
Ти,....
Ви ,...
Тут???
Пробачте,
Як краще мені до вас завать?
Вона розгубилась,
Не може сказать.
Я їй:
- Не соромся,
Мене звать Сергій.
Та друзі всі кличуть
Мене Буревій.
Тебе я чекаю.
Чекаю давно!
Очей не спускаю,
Мені все одно.
Протягую квіти.
Кажу:
- Це тобі.
Стоїм наче діти.
І очі вогні.
Вона квіти взяла,
Щось хоче спитать,
Я очі від неї не можу прибрать.
Соромне дівчисько.
Соромні думки.
Питає до мене:
- То ви це мені?
- Тобі моя люба.
Я їй відповів.
Щось хочу сказати,
Та голос зомлів.
Вона така гарна,
Радіє душа.
І сердце співає.
Сама хороша.
- Насправді для тебе,
Ці квіти купив.
Я хочу знайомства.
Нема більше сил.
Давай пійдем разом
Кудись погулять,
Тебе хочу ближче,
Ще більше пізнать.
Вона посміхнулась,
І каже мені :
- Приємно Сергію,
Мене звать Алі....
Хотіла продовжить,
Та щось обірвало.
"З таким не знайомся"
В душі щось казало.
- Та ти застривай.
Не лякайся мене.
Ходім поїмо,
Не ображу тебе.
І крига розтане,
Все буде гаразд.
Тобі обіцяю,
Побачиш контраст.
Ну добре Алі.
А як повне ім'я?
Знову сяять вогні.
Знов продовжую я.
Вона посміхнувшись :
- Аліною звать,
Але не рахуйте
Зі мной переспать.!
Я вам не якась там
Розпусная блядь.
- Та я не збирався,
Тебе в ліжко пихать.
Ходім поїмо
І до парку гулять.
Тобі не збираюсь
Аліно брехать!
І знову сміється
- То ходім поїмо,
Вже набридло стоять.
На літній майданчик
Ми з нею прийшли.
За столик усілись,
Кельнера знайшли.
Позвали до себе.
Він дав нам меню.
Дивилась Аліна :
- Солодке хочу.
Ігриве дівчисько мені до душі.
Про неї готов я складати вірші.
До серця кипляча нахлинула кров.
То мабуть в душі оселилась любов.
Із нею ми довго проводили час.
Дні швидко летіли,
Минали повз нас.