З ранку в машину свою я сідаю,
І до салону швиденько рушаю.
Заходжу не наче нічого не знаю.
Дивлюся на неї.
У неї питаю:
- Привіт моя мила,
Ти що робиш тут?
Вона здивувалась,
А я, як бамбук.
Стою та любуюсь.
Гарненька вона.
Струнка гірна річка.
Як перша струна.
І знов спалахнуло
У мене в грудях.
- Я адміністратор,
А ви тут в гостях?
Бо послуги наші
Лише для жінок.
. Вам когось покликати?
Сам гадаю :
" Оце так пінок".
Тихенька усмішка,
Мале чортеня.
Та я ж Буревій,
Для мене це фігня.
- Мала,
Трохи ти пригальмуй!
Зайшов я у справах,
Краще гумку пожуй.
Протягую їй
Жувальну гумку "Дiрол",
Нахабно присаджуюсь
Дупой на стол.
Посунув журнали
Їй тихенько сказав:
- А де твій начальник?
Я його тут шукав!
Вона знов здивувалася.
"Та хто ж ти такий?"
- Вам мабуть потрібен
Павленко Сергій?
- Так, мабуть Серьога
Потрібен мені!?
Де зможу Серьогу
Я цього знайти?
- Та зараз немає,
Десь у справах пішов.
Я за хостел поліз,
Там візитку знайшов.
- Слухай,
Ти довго сьогодні працюєш?
Може до дому підвезти?
Ти чуєш?
- Та ні пане,
Дякую.
Мені чогось зле..
- Чи може твій хлопець
Тебе підвезе?
- Тролейбуса хлопцем
Не можу назвать,
Сьогодні я хлопця
Не буду шукать.
Та все одно дякую за допомогу..
І тут моє серце забило тривогу.
Вона посміхнулася.
Я зрозумів.
Що гумору тонкого я не терпів.
- Ну все
Я не буду наполягать,
І тиснуть не буду.
Поїду гулять.
Та я озернувся
Хотів щось сказать..
Вона мені каже
- Сергію Петровичу
Щось передать?
- Та ні
Іншим разом,
Заїду я сам.
А ти не хворій,
Випий з перцем сто грамм.
І знов вона просто мене відштовхнула.
Та просто якась..
Агресивна акула.