Історію всю Дід мені бормотав.
Уважно я слухав,
На вуса мотав
Йому я кажу :
- Дід я все зрозумів.
До чого тут я?
Діду, де креатив?
А тут Діду далі
Продовжуе знов:
- Тут хлопче потрібно зіграти в любов
Адресу на пачці
Дід мені написав,
- Вона тут працює
Тихенько сказав:
- Поїдь у вівторок,
Приблизно в два сорок.
Вона у пів зміни працює тоді..
- А як я впізнаю?
Чи в кого спитаю?
Вона хоч гарненька?
Читаю на пачці
"В салоні «Блонді»"
Дід мені каже:
- Іди не транді.
Впізнаєш ти звісно,
Барона донька.
Гарненька, гарненька
І дуже струнька.
Поїхав я звісно
Черніговом містом.
І біля салону в машині чекав.
В м'ягенькеє крісло
Корова заліза.
В салоні у вікнах
Я спостерігав.
- Куди ж ти полізла
Дурепа залізна.
Тихенько про себе я бормотав.
- Та деж та Аліна
Руденька тварина.
Не начеж руденька?
Мені Дід казав
Тут двері відчинила
Фігуронька мила.
В обличчя не наче
Барона впізнав.
Але дуже гарна,
І дуже красива,
Та очі зелені,
Не наче луги.
Всміхається щиро,
Як кішка Багіра.
Ходоба гарненька,
Хитає боки.
І грудь в неї пишна,
І попа розкішна.
Волосся рожеве
Блищить як вогні.
Пристрибує трішки,
Гарнесенькі ніжки.
Не наче дитинка
До дому спішить.
Пішла на зупинку,
Не наче дитинка .
Не наче дитинка
І очі блищить.
Стоїть тролейбуса чекає.
Але ж я хлопець не простий.
Мене всі кличуть Буревій.
Я на машині під'їзжаю,
Своє віконце відчиняю.
Кажу:
- Гей дівчино
Сідай.
Відвезу у любий край.
Покатаю по гарному місту.
Сам гадаю
"Була б гарна невіста".
- Місто це добре.
Сама я це знаю.
Хлопчику їдь,
Я сама покатаюсь.
А як що відверто.
Тебе я лякаюсь.
Зараз мій хлопець
Мене підвезе,
Іншого разу,
Й тобі повезёт.
- Мила, без тебе
Я звідси не рушу,
Та і саму я тебе не залишу.
Хлопця твого
Зачекаємо разом..
Вона посміхнулась.
Підмигнула глазом.
Іржавий тролейбус
На зупинку підїхав.
Дверь відчинив,
Аліну схопив і поїхав.
Вона посміхнувшись
Язика показала.
Біля вікна у тролейбусі стала,
Та не сміливо рукой помахала.