В пістолеті давно немає патрона,
Стучу в барабан,
Покотилась корона.
Вбив циганського барона.
Так убив,
Немає стона.
Хоча з якого боку дивитись?
Вбив.
Є ще чому котитись.
Не буду казитись.
Мені краще вмитись.
Голитись,
Та рахувать,
Куди тіло дівать?
Бо мені ще час співать.
Я не буду за ним горювать.
Я не знаю, що по чому,
Не носитиму корону.
І йому не слід носить,
Голова вже не болить.
Собі лежить і мовчить.
Не лишатиму кроків,
Бо за це багато років.
Нащо вони потрібні,
Сумуватимуть рідні,
Тюремні злидні.
А попереду життя,
Та немає вороття,
В майбуття.
Нащо стаття!
Буду жити, пити.
Діток робити,
Дівок любити, курити.
Машину купити, помити.
Кататись, возити.
Але тіло потрібно спалити,
Або втопити.
Так, знаю я.
В житті він гад.
Такого вбити дуже рад.
Виходьте люди на парад.
Немає кого нам лякатись,
Та мушу я собой пишатись.
Він скільки горя наробив?
А я от взяв його і вбив.
Я мовчки сам себе хвалив.
Тут Дід каже:
- Що ти наробив?
Хай би він собі жив!
Їв та пив.
Не тобі це рішать.
- Та йоб твою мать.
Я Діду кажу:
- Я це так не лишу!
Щоб він собі жив?!!
Людей мовчки мочив?!!
Він стільки лайна наробив.
Сам у ньому й згнив.
Дід двері закрив, заскулив:
-Ти вже комусь дзвонив?
Що ж ти блядь наробив?
Ти ж в барона обойму всадив!
То що він людей мочив
Не мотив.
Потрібен креатив.
В килим ми тіло тихенько скрутили,
Та до багажника його положили.
Мовчки дорогу всю дід промовчав.
До лісу заїхав
Лопату дістав,
Мені дав,
Пальцем показав,
Щоб я тут копав.
Не кричав.
А я Діду кажу:
-Та я не брешу.
Зараз все розкажу!
"Ось захожу до барона
Питаю:
- Де охорона?
Він мені:
- Закрий ротяку.
Взагалі пішов ти в сраку.
Ти чого сюди приліз?
Прокотати тебе в ліс?
Я йому:
- Ти пригальмуй,
Не психуй.
Мені настрій не псуй.
Бо я до тебе
По такому питанню.
Нащо в людей
Забираєш останнє?
І тому прохання,
Не приходь на зібрання.
Він до мене підірвався,
За пістолю худко взявся,
Та пістолю я схопив,
І стріляв щобуло сил.
А тут Діду ти рішай,
Чи я житиму, чи в рай.
Дід тихесенько послухав
Чуханув себе за вухо,
Потім він почухав нос.
Буркнув наче як барбос.
Дістає з машини трос.
Я вже думаю, піндос.
Дістає якийсь насос.
Дупу крутить на понос.
Каже:
- Я тобі не босс,
У тебе є свій колхоз.
Ти мандруй собі додому,
І мандруй в свої хороми.
Знаю я, що ти правий,
Тебе звати Буревій?!
Про барона ти забудь
Порішаєм як небудь.