Розділ 13 (3)

                                     ***

Так міцно я ще ніколи не спала в житті. Коли настав ранок Крістофа вже не було. Я цьому була рада. Наші зіткнення набувають несподіваних поворотів. Його неможливо передбачити і страшенно складно зупинити.

Одягнувши халат, я повернулася до своєї кімнати. Тут зовсім нічого не змінилося: ліжко, комод, тумбочка ... У кутку — дзеркало на весь зріст, декороване ковкою. Але варто мені подивитись на нього, як мене здолав страх.

На дзеркальному полотні брудом було написано «Синьокрова», а трохи нижче — сліди від величезних котячих лап.

- О! Ти вже повернулась? — як ні в чому не бувало до кімнати заповзла Маріса. — До тебе гість уночі заходив. Я сховалась у подушках і не дихала, щоб він мене не прибив. Мабуть, він дуже засмутився, коли не знайшов тебе у ліжку.

- Ерік?

— Так, цей блохастий! Мабуть зовсім з'їхав з глузду. Я не стала тут нічого чіпати, щоб ти змогла це показати Крістофу. Щоб він викинув цього гада.

Я схопила у ванній перший рушник, що попався, намочила його і почала швидко витирати образливий напис.

- Ти що твориш! З глузду з'їхала! - обурилася змія.

- Це не допоможе. Навіть якщо я покажу напис, Крістоф мені не повірить. До того ж Ерік скаже, що впіймав мене при черговій спробі втечі.

З усією злістю, на яку була здатна, я терла літери, уявляючи, як душитиму Еріка цим же рушником. За лічені хвилини дзеркало знову засяяло. Маріса стежила за мною, але втручатися не стала.

— Яка у вас дивна ворожнеча?

Я витирала дзерколо насухо, коли почула за спиною жіночий голос:

— Так ось чим займається у своєму замку фрау Йєнсен! Тяга до чистоти - це завжди похвально.

Манірно до моєї кімнати ввійшла Клара. Я не чекала на гостей, але зустріч з нею мене підбадьорила.

— Крістоф сказав, що ти хотіла зі мною поговорити. У деталі не вдавався. Ось я й прийшла. Що тобі від мене треба?

Я була збентежена її зухвалим тоном, але я все ж таки запитала:

— Ти вчора була з Крістофом на якихось великих зборах.

— Так, Крістоф виступав із доповіддю у сенаті. А що?

— Ти затрималася на сходах із однією людиною, він щось тобі сказав. Хто це був?

— Сходи?.. Людина?.. Не пам'ятаю, людей було багато. Мало хто мені що сказав. Як він виглядав?

Я запнулася, не уявляючи, як відповісти на запитання.

- Я не знаю.

Клара дивно на мене подивилася, але подробиці вдаватися не стала, пройшлася по кімнаті, розглядаючи інтер'єр.

— Ти любиш Крістофа? — її запитання змусило здригнутися.

— А тобі навіщо?

— Може я маю, що тобі розповісти. Але все залежить від твоєї відповіді і від того, чи вмієш ти зберігати таємниці.

З викликом подивилась їй в очі.

- Не люблю.

— Я так і думала, — вона підійшла до мене ближче і пошепки промовила, — Ханс Ларсен гарненько притиснув Крістофа, і щоб виплутатися, йому треба, щоб ти дала інтерв'ю, що спростовує… Хочеш розлучення? У тебе з'явилися сильний важіль тиску. На кону вибори та репутація Крістофа… Подумай над цим.

Але мої думки були про інше. Клара настільки сильно хотіла отримати Крістофа, що була готова ризикувати своїми ідеалами та його прихильністю? Стало не по собі.

- Я подумаю.

Німка попрямувала до дверей, але залишилося питання, на яке я мала отримати відповідь:

— Кларо, — вона обернулася, — Він тебе не любить. Навіщо ти це робиш?

— Але я його люблю. Мені цього достатньо.

                                                                        ***

Цокаючи підборами майже відреставрованими сходами Клара вийшла на вулицю. За спиною залишився Ясний Утьос і суперниця, що живе в ньому. Її коробило в присутності Ів, і якби не особисте прохання Крістофа, вона б нізащо не переступила поріг їхнього дому.

Монотонна музика почулася у глибині сумки. Німка почала ритися у пошуках джерела звуку. На моніторі висвітлилося знайоме ім'я, прочитавши яке Клара ніжно посміхнулася.

- Так, Крістофе. Я вже повертаюся до офісу.

- Ясно. Що казала Ів?

Клара трохи скривилася, почувши її ім'я з вуст Крістофа.

— Як ти й попереджав, питала про сходи та якогось чоловіка. Я сказала їй, як ти велів.

- Добре. Нічого зайвого не промовила?

Легкий страх вколов Клару, але вона відповіла:

- Ні. Зробила все, як ти хотів. Вона ще про якийсь невиразний сюрприз говорила, але я не зрозуміла, що вона мала на увазі.

- Зрозуміло.