Глава 8 "Дихання полум'я"

- Знаєш, Іларіон, - почала я, лежачі на матах в тренувальному залі й намагаючись віддихатися після останньої вправи, - А ти перший дракон якого я бачила у своєму житті.

- Правда? - перепитав він продовжуючи намотувати кола по площі.

- Правда, - підтвердила я. - Я ще не доросла до віку в якому можна з’являтися на званих вечорах, а для того, щоб бути присутньою при дипломатичних зустрічах я не заслугувала достатньої прихильності короля. От так і виходить, що ти перший дракон якого я побачила у своєму житті.

- Якщо хочеш, я покажу тобі свою другу форму, - сказав він не зупиняючись ні на секунду.

Я припіднялася на ліктях, щоб подивитися на нього. Його футболка спітніла й липла до спини підкреслюючи його гарне тіло. Довга коса колихалась з боку в бік. Біг він не так швидко, як зазвичай. І хоч по ньому й не видно, я знала - він вже також втомився.

- Справді покажеш? - з цікавістю спитала я.

- Покажу, але не за просто так, - відповів він зупиняючись.

- Я так і знала, - зітхнула я знову падаючи на спину.

Наді мною з'явилася перевернута голова мого вчителя.

- Я покажу тобі свою другу форму якщо в тебе вийде виконати одне заклинання з магії драконів. Якщо це буде “Дихання полум’я” я навіть подумаю над тим щоб покатати тебе на собі. У формі дракона звичайно ж, - підморгнув він мені якось особливо грайливо.

Іноді він робив так, та насправді я не дуже розумію Іларіона в такі моменти.

- Та ну, вчителю. Ми ж ще навіть не почали її вивчати. Це ж майже неможливо з моїми здібностями, - з розчаруванням сказала я.

- Теорію ти знаєш добре, екранований зал для магії також тепер завжди відкритий, тож все у твоїх руках, - й протягнув мені руку допомагаючи встати, я за неї відразу ж схопилася. - А зараз йдемо їсти. Сьогодні в мене багато справ, тож навчатися будеш самостійно.

- Повернешся до вечері? - з легким сумом у голосі запитала я.

Залишатися самій у цьому пустому, хоч вже і в майже рідному, замку не хотілося. Він ще досі іноді лякав мене своїми пустими й темними коридорами.

- Скоріше за все - я встигну. Та якщо й не повернуся, не хвилюйся сильно, на ранковому тренуванні я точно буду. І спрошу з тебе на повну за твоє самостійне вивчення матеріалу. Так що вчись старанно.

- Та куди ж я дінуся, - зітхнула я.

- Ти сама цього хотіла, - нагадав мені Іларіон.

- Я знаю. І від своїх бажань я відмовлятися не збираюся, - впевнено відповіла, гордо піднімаючи підборіддя.

Дракон лише посміхнувся дивлячись на це.

Після того як ми поснідали дракон відразу відправився по своїм справам.

Їсти, до речі, досі готую нам я. Просто тепер я в один день збираюся, готую багато їжі й ставлю вже готове в морозильну камеру. Потім залишається лише нагріти. Хватає такої їжі дні на три-чотири, а потім все знову.

Та, повинна признати, дракон мені іноді в цьому допомагає.

Він говорив що я можу перестати це робити, та мені подобається готувати. Допомагає розвантажити важку голову ввечері. Та й просто хочеться якось відплатити дракону. І поки що їжа - це мій єдиний спосіб сказати «дякую» за все що він для мене робить.

І, доречі, готує дракон просто жахливо. Та його не зупинити коли він хоче допомогти. Виглядає так, наче він знайшов собі нову гру й продовжує грати навіть якщо в нього це не виходить. І, якщо чесно, в такі моменти він виглядає дуже привабливо. 

Я старанно займалася сьогодні навіть без Іларіона, та в голові засіла його обіцянка. Подивитися на дракона хотілося.

А політати на ньому...

Хотілося ще сильніше.

Тим паче, що я вже близько місяця тут й жодного разу не виходила за межі замку. Так, тут є внутрішній сад і він доволі великий, та він не замінить виходу назовні. Навіть таким екстремальним шляхом як політ на драконі.

Політ на драконі... Як це?

Впевнена, буде краще ніж минулого разу. Тоді було дуже холодно та страшно. Зараз я вже вмію захищати себе від холоду і довіряю своєму дракону, тому буде не так страшно. 

І як він виглядає? Я майже впевнена, що він червоний, як його волосся. А очі такі ж жовті. Страшні напевно. Минулого разу було якось не до роздивляння.

Але щоб в цьому впевнитися мені потрібно вивчити яке-небудь заклинання з магії драконів. А якщо хочу покататися на ньому, то саме «Дихання полум’я». Як же це складно...

Це заклинання дозволяє відчути силу полум’я в собі, підвищує температуру тіла та дозволяє утворити захисний бар’єр на тілі з полум’я.

Іларіон одного разу показував мені це заклинання. Воно допомагає не змерзнути навіть при найбільшому холоді, та використовувати його можна багато для чого. Просто це виглядає так складно. Пустити полум’я у своє тіло й не згоріти.

Я знаю що магія, під час виконання заклинань не може нашкодити своєму господарю, поки не вийде за межі тіла. Виключенням є тільки ті випадки коли магією не користуються і її стає занадто багато в тілі. Але це виключення.

Тобто «Дихання полум’я» абсолютно безпечне для мене заклинання. Та мені все одно страшно. Що, якщо на мені система дасть збій? Я не дуже дружу з полум’ям.

І дракон це знає. От хитрий дракон. Я ж тепер заснути не зможу доки хоча б не спробую. Доки в мене не вийде.

Політ на драконі - гарний привід перебороти свій страх.

Ну що ж, я сіла на постелі, потрібно починати.

Склала ноги хрест навхрест, руки поклала на коліна й почала повільно та глибоко дихати. Уявила вогник перед очима, а потім спробувала його знайти всередині. Думки поволі плили в голові та я за них не чіплялася, я шукала вогонь всередині себе.

Не знаю скільки пройшло часу, може декілька хвилин, а може й пів години, та я почала щось відчувати. Теплий згусток десь всередині. Там, де серце.