Глава 7 Тяжко в навчанні...

- Іларіон, - протягнув він про щось замислившись, - Моє ім’я - Іларіон. Думаю, ти можеш називати мене на ім'я.

- А я - Вероніка - представилася йому у відповідь протягуючи йому руку, яку він потиснув.

Відчувала я себе доволі дивно. Все ж таки ми знайомі уже давно, багато розмовляли і тільки зараз я дізналася його ім'я. Іларіон... Здається це ім’я означає “радісний”. Я згадала його вираз обличчя коли він прийшов з радісною для себе новиною. Може йому і підходить.

- Якщо вже діло дійшло до навчання й ти тепер моя учениця, мені потрібно перевірити твої навички. Ти вже поснідала? - перепитав на всілякий випадок дракон (Іларіон тобто, потрібно звикати його так називати).

Схоже він дуже серйозно поставився до мого навчання і я цьому рада.

- Так, я готова, - з ентузіазмом в голосі відповіла я.

Першим містом яке ми відвідали була знайома мені бібліотека. Дракон (Іларіон) змусив мене пройти декілька письмових тестів для перевірки моїх знань. І це стосувалося не лише магії. Мені здається, там були питання які стосуються абсолютно всього в житті людей.

Повинна признати - суворе навчання моєї матері, та години проведені в бібліотеці не були втрачені просто так. Зуміла я відповісти майже на всі запитання. Не впевнена я лише з моїх знань по теорії магії. Все ж таки, багатьох фундаментальних знань я не отримала. Та я справді намагалася відповісти якнайкраще.

Дракон в цей час спокійно сидів з книжкою в кріслі навпроти, а отримавши мої відповіді швидко їх продивився, та ніяк не прокоментував мою роботу. Це змушувало мене трохи нервувати, та він пообіцяв, що скаже про всі результати трохи пізніше.

Після цього ми пішли до вежі, доступ до якої мені був заблокований раніше. В цій вежі знаходилася лабораторія. Не лише вона, звичайно. Складські приміщення для збереження інгредієнтів, кімнати для експериментів та зайняття магією, навіть спортзал.

Взагалі, чим далі, тим більше я дивуюся тому, який великий цей замок.

Відправилися ми до однієї з кімнат. А саме до кімнати екранованої від магії. Тобто творити магію можна, та вона не вийде за межі цієї кімнати і пошкодити нею щось буде дуже складно.

Іларіон називав заклинання які мені потрібно створити, а я намагалася це зробити. Він переходив від простих заклинань до більш складних, та, на жаль, я зуміла зробити лише декілька з них. Прості в мене виходило створити, але щось складніше...

Та я насправді знала про це. І це не зуміло мене засмутити. Засмутив мене останній етап перевірки.
Це був спортзал.

Мені дали переодягнутися і все починалося спокійно, та яку фізичну форму ви хочете побачити у принцеси? Біг? Мене ледве вистачило на два кола. Зброя? Та я її тільки здалеку бачила й в руках ніколи не тримала. Сильне тіло? Ви занадто багато хочете від принцеси. Хоча руки в мене виявилися трохи сильнішими ніж я думала.

Загалом все це я можу характеризувати як повний провал.

Руки та ноги почали боліти від незвичного навантаження, думати взагалі не хотілося. Дякую, що цей етап був останнім. Хоча б на сьогодні.

Вердикт я слухала також в спортзалі, поки відпочивала сидячи на матах, а дракон спокійно стояв притулившись до стіни.

- Все не так погано, як я очікував, - після недовгого мовчання сказав він. - Тести ти написала чудово, чесно кажучи я не очікував що у принцес така гарна освіта. Хоча з теорією магії тобі точно потрібно ще попрацювати. На рахунок магії... Базові заклинання ти виконуєш непогано та не завжди правильно. Ти сама вчилася?

- Так, вдома мені не допомагали вивчати магію, - в моєму голосі почулася гірка нотка.

- Так я і думав. Від цього і такі пробіли в теорії та практиці. І останнє та найгірше - твоя фізична форма. Вона просто жахлива, - зітхнув він. - А фізична форма дуже важлива для будь-якого мага. Від фізичної форми залежить кількість мани. А з урахуванням того, що я буду вчити тебе магії драконів, окрім людської - вона стає ще важливішою. Так що слухай мій вердикт. Для того, щоб тебе навчати - потрібно покращити твоє тіло. Зробити його сильнішим та гнучкішим. З завтрашнього дня починаємо тренування.

- Добре, - погодилася я.

Та я вже передчувала як це буде складно.

І я ні крапельки не помилялися. Тренування почалися з наступного ранку. Три години, з невеликими перервами, я провела в тренувальному залі. Іларіон зовсім мене не жалів і я також намагалася не сачкувати. Та коли твоє тіло відмовляється рухатись - старатися працювати на повну дуже складно. Майже неможливо.

Наступною була лекція по базовим принципам магії для мене від дракона. Це було досить цікаво, та як сказав дракон, такі лекції він буде проводити доволі рідко. Все ж таки в нього є інші справи за межами замку. Так що в майбутньому він просто даватиме мені книги які потрібно прочитати, а під час ранкових тренувань він буде мене опитувати на розуміння того, що я прочитала.

Потім була перерва. І як би мені не було цікаво - її я чекала доволі сильно. Мені дали дві години на те, щоб відпочити та пообідати, а потім ми приступили до занять з магії. Тобто до практики. Розбирали ми базові заклинання з магії, по типу того ж магічного вогника (в мене так і не вийшло його приручити) та левітації. До магії драконів ми навіть не намагалися лізти.

Два наступні тижні пройшли в такому ж шаленому темпі. Я поверталася в кімнату вже після вечері, лягала в ліжко й просто відключалася від реальності. Все тіло нило й благало милосердя, та все ж таки, хоч і повільно, звикало до навантаження.

А от з магією вийшло ще гірше. Магія мені дається складно. Дракон говорить, що це через те, що я занадто рідко нею користувалася і досі їй не довіряю. І я розумію, що він правий. Зазвичай магію починають активно вивчати з дванадцяти і у дітей є час до неї звикнути, прийняти її як частину себе. Мені ж такого шансу не дали.