Глава 16

Поки я розмірковую над тим, що ельфійки не закохуються в химер, сварка між моїми сусідками по кімнаті спалахує з новою силою. 

– Я його не приводила! – азійка упирає руки в боки. 

– А хто, може моя бабуся? І матрац вона пропалила? Де б ти зараз була, якби я не вигадала казочку про шарову блискавку, яка втекла з факультету алхімії! 

Підіймаю очі до стелі. Можна було б дати їм хоч і побитися, але мені доводиться втрутитись, бо зараз є більш важливі справи.

– Гей, я вибачаюсь, може ви якось іншим разом розберетесь? - вловлюю мить тиші і вставляю свої три слова 

– А тобі що? – огризається Дрея.

– Та нічого, я можу, власне, вам і не зважати. З цим що робити? – простягаю руки з малим знайдою. – Відпустити, чи ти його забереш? 

Мажорці така пропозиція явно не подобається, настільки, що вона зіскакує з мого ліжка і відступає на безпечну відстань.

– Щоб він розніс всю кімнату? Не здумай!

– Тоді може для початку хоч поясните, хто взагалі такий цей ваш щезник?  

– Невже не бачиш? Бісеня, - цього разу мені відповідає інша моя сусідка, яскрава білявка, яка на фоні подруг виглядає спокійною, як барабан Страдіварі. – Прислуговує старшим демонам і виконує різні брудні завдання. Цей явно втік з нижнього поверху, доведеться повідомити про порушника.  

– Ага щоб було ще одне розслідування? – пхикає Дрея. – Вистачить з нас штрафних балів, краще подумай, як від нього здихатись! 

У відповідь на таку тираду мале жалісно скавчить і сильніше стикає мої пальці. Блимає червоними оченятами.  

– Не бійся, нічого тобі не зроблять, – смішно, як він вишкіряється, показуючи гості білі зубки. – Але й справді, навіщо ти ховався під ліжком, га? Тікав би куди тобі треба, чи ти дійсно займаєшся дрібними пакостями? 

Щезник продовжує корчити мордочку і доводить мене до сміху. 

– Добре. Зніму з тебе мовчанку, якщо скажеш, що тобі тут знадобилося. 

Дівчата замовкають і дивляться на мене, як на навіжену, але чортеня відмінно все розуміє. Розмовляти воно не здатне, проте витягує руку з-під крильця й тицяє в бік Дреї, а точніше на її черевики. 

– Що?! – її бліде личко миттєво спалахує рум’янцем. – Ти ще скажи, що це я тебе привела, брехло мале! 

 – Що там в тебе? 

Зустрічаюся з мажоркою поглядом і вона остаточно втрачає терпець. Знімає туфлю і витягує малесенький камінець. Портальний, такий я впізнаю навіть з закритими очима, бо від нього хвилями йде заборонена магія. 

– Гарна штучка. То ти, виявляється, малий злодій! Хотів звідси втекти? Цікаво, куди б ти подався… 

Мені стає смішно, коли уявляю, як він з’являється десь в найближчому селі і влаштовує в пабі свято з феєрверками. Справжньої біди такий не наробить, але може добряче налякати, як вийшло з нашою місцевою королевою.   

– В пекло б він подався…  – бурмоче під ніс Дрея і швидко ховає камінець за пазуху, а сама відходить на безпечну відстані звертається вже до мене. – А ти тільки спробуй настукати, пожалкуєш !  

Всі присутні мовчать, але те, що їх таємницю викрили нікому не подобається. Дівчата деякий час переглядаються і я відчуваю їх збентеження, хоча навіть не намагалася пролізти в чиїсь думки. 

– Слухай, може скажемо їй… – невпевнено перехоплює ініціативу білявка.

Дрея у відповідь лише нервово знизує плечима і моя сусідка по кімнаті продовжує більш миролюбиво. Неспішно розгортає жуйку, закидає в рота та надуває бульбашку.

 – Тоді добре. Ти не ображайся, ми нічого проти новеньких не маємо, просто … як там тебе… 

– Кейлін, – ось тепер мені справді цікаво, що ж такого вона повідомить.

– Гаразд, Кейлін. Дрею ти вже знаєш, я Елінор, а це Анжеліна, – недбало махає в бік азійки, – Я тут вже два роки, дівчата трохи менше, але, щоб ти одразу зрозуміла, Чорний фенікс аж ніяк не курорт. Тому ти або з усіма, або… Тобі теж доведеться крутитися і краще не підставляти своїх. Камінчик – то лише можливість трохи розважитись, якщо, звичайно, не хочеш сидіти під наглядом двадцять чотири на сім. З академії з ним не втечеш, а по місцю… ну, ти зрозуміла! То ж я сподіваюсь вмієш тримати язик за зубами. 

– Якби ще дехто інший теж вмів, – спалахує Дрея. – Думаю будь-хто і без неї здогадається, звідки тут щезник! Енжі, я розумію, що тебе збуджують ріжки, але якщо ти хочеш і надалі жити зі мною в одній кімнаті, повторюю, не смій більше влаштовувати тут побачення!!! 

– Ти знову? Ніяк не заспокоїшся чи просто заздриш, – Анжеліна схоплюється і я помічаю, що очі в неї стають червоними. 

– Тобі?! – Дрея складає губи в отруйну посмішку – Було б чому заздрити, демон… Хоча, ти он, вухастій розкажи може, вона тебе зрозуміє.

Всі повертають голови до мене, бо натяк дуже красномовний. Анжеліна витріщається на мої вуха, але сприймає все за поганий жарт. Ельфійка і демон?! Це настільки по-дурному звучить, що Енжі проти волі хмикає. 

– Це правда? – в очах з’являється цікавість. – Ти і…

Її наче язик не слухається, але Дрея не хоче зберігати інтригу. 

– Бери вище, вона заручена з Заком. Як вам таке подобається?