Глава 15

Ксав’є як ні в чому не бувало повертається до паперів, а я в розгубленості встаю та рушу до дверей. Кажете гуртожиток? Це ще пів біди, але в цьому величезному замку я шукатиму його до завтра! Схоже цей негідник просто намагається знайти привід, щоб посадити порушницю під замок, бо так буде простіше мене здихатись. І навряд чи хтось кинеться визволяти, навіть Зак, якого я витягнула з халепи. 

З такими думками простягаю руку до клямки, але вона раптом просто розчиняється в повітрі разом з дверима, а мене викидає геть. Тягне через цілковиту темряву, стискає і дозволяє вдихнути лише коли “мандрівка” закінчується. 

Я досі не звикла до того, що в “Чорному Феніксі” на кожному кроці відкривають портали, а менше чекаю, що цей приведе просто в кімнату гуртожитку.

– Гарпію тобі в дружини! – додаю ще кілька теплих слів на адресу Ксав’є, бо ледь утримуюся на ногах і тільки тепер озираюсь навколо.

Кажете “дуже сувора дисципліна”? Не переконали! Місце, де я опинилась, аж ніяк не схоже на келію для темних адепток. Жодних кам’яних вологих стін, світильників з кістяків кажана чи магічних вікон з похмурим пейзажем.  Замість цього бачу невелику кімнату, яка  нагадує одночасно спальню, примірочну магазину одягу і склад магічних товарів. 

Студентки, які до цього про щось голосно теревенили, замовкають одночасно, а одна з присутніх впускає постер з байкером, який збиралась почепити над ліжком.   

– Фу, а я думаю, звідки потягнуло пилюкою, – впізнаю голос Дреї, який порушує тишу. Мажорка морщить носика, складає руки на грудях і відступає в сторону. – Знову ти, а я якраз розповідала, як мені “пощастило” вранці. Тільки не кажи, що ректор дозволив тобі тут залишитись! 

– Він був просто щасливий, – відповідаю такою з такою ж милою посмішкою

– Та невже? З чого б це? – презирливо кривить губи гарненька азійка, яка розглядає мене, наче цікавий експонат. Теж не надто привітна.

– Виявилося, що він знає моїх родичів. Ніхто не хоче сваритися з вищими ельфами. 

Я нарешті скидаю рюкзак, який вже натер плечі і хочу пройти до спальні, але Дрея вперто закриває мені дорогу. 

– А мені на твою рідню начхати!  Можеш не розбирати свої бебехи, у нас немає вільних місць!

Красуня демонстративно сідає на пусте ліжко та закидає ногу на ногу. Двоє інших дівчат не втручаються, просто чекають, чим це все закінчиться, а мене починає по-справжньому дратувати те, що відбувається. Я заморилась, зголодніла і хочу, щоб мені нарешті дали хоч хвилину спокою. 

– Шкода, – театрально зітхаю. – Не хотіла з цього починати, але знаєш, мій дід Рейнір мав рацію. Я лише наполовину вища ельфійка. З магією в мене дійсно проблеми, він може повернути мертвого до життя, а я ні. 

– Що?! – Дрея на мить втрачає пихатість. – Ти мені погрожуєш, вухаста?! Добре подумала… аааа!!!

Її шалений крик змушує присутніх відскочити. Все виглядає так, наче я застосувала магію, але насправді дівчина несамовито оре, намагаючись позбутися того, хто вчепився в її черевик. 

– Чого стали, допоможіть!!! 

Дрея репетує, а подружки не змовляючись, відступають на інший бік кімнати. Кепські справи! Як видно мені не вдасться помилуватись чим видовищем, тому промовляючи відбірну ельфійську лайку, кидаюсь на допомогу. Щосили смикаю черевик до себе і відриваю від нього створіння, якого ще ніколи не бачила.

Тримаю міцніше і  намагаюся уникнути гострих зубів, які мріють цапнути мене за пальці. Він як може пручається, а крик переходить у такий високий писк, що ледь не відпадають вуха і рятують від цього лише гени вищих. 

– Ану цить! – запускаю трохи власних чар, легенько клацаю по кінчику носа і змушую беззвучно роззявляти рота. – Відпущу, якщо ти перестанеш смикатись! 

Це спрацьовує і чудасія затихає, продовжуючи міцно за мене триматись. Тільки тепер з-за спини наближається одна з дівчат і заглядає через плече. 

– Щезник? – її норовливий тон змінюється відвертим здивуванням. – Як він сюди проліз?! 

Дрея миттю підтягує до себе ноги, а я вже без найменшого страху роздивляюсь того, хто ховався під ліжком. Це щось чорне, як вугілля, волохате, з кажанячими крильцями та блискучими червоними очима. Ніколи не бачила нічого подібного, але туманно здогадуюсь, що він точно тут не з добрими намірами. 

– А ти не знаєш як? – сердито кидає Дрея і перериває мої роздуми. – Виліз з підпілля, бо ти знову зустрічалась з Драхом! Мабуть, ув'язався за вами, хоча я тебе попереджала і просила не приводити до нас демонів! Хочеш, щоб тебе перевели на нижній поверх – на здоров’я, але мені покарання ні до чого, в мене на вечір інші плани!  

Весь цей час я стовпом стою посеред кімнати і слухаю перепалку. Схоже дівчата тут не стільки навчаються контролювати магію, скільки порушують всі можливі правила. Гарна новина! Залишилось лише запевнити всіх, що в академії я справді через Зака і в мене точно з’являються подруги. Любов, як кажуть, зла, полюбиш і … Згадую його котячі зіниці, смак губ та нахабну посмішку і відчуваю, як в грудях наче легенько лоскоче. Стоп! А це вже мені точно ні до чого, бо дуже нагадує тих самих “метеликів в животі”, про яких всі говорять.