Глава 14

Підвожусь і наближаюсь до ректора, який сидить в очікуванні. Просто з’їдає мене очима, та ще й дозволяє собі самовдоволену посмішку. 

– Ось! – стягую прикрасу та кладу на стіл. – Сподіваюсь у вас є сейф?

– У мене є все, що необхідно, – Ксав’є раптово змінює тон і продовжує ніжним цукровим голосом, а пальці… 

Мені здалося, чи вони впіймали мої та стисли, але насправді він вчепився в мою руку й уважно роздивляється магічний браслет. Наче перевіряє, наскільки далеко я зайшла у своїй брехні, бо як і інші геть не вірить ні в яке кохання між мною та Заком. 

– Що ви собі дозволяєте! – намагаюся звільнитися та натикаюсь на крижаний погляд.

– Виконую свої обов’язки. Це, – тицяє у візерунок, який прикрашає шкіру. – Шлюбний браслет? Якщо так, це все змінює, бо я не горю бажанням отримати звинувачення від ельфів. Ми намагаємось дотримуватись нейтралітету, тому не здумайте брехати, міледі. 

– Знак заручин, – поступово пальці Ксав’є розтискаються і я забираю руку, розтираючи зап’ясток. 

– Між вами та студентом нашої академії?

– Я не розумую ваших запитань, хіба я з самого початку не сказала все, як є? Ми з Заком кохаємо одне одного…

– Чудово! – ректор мене перериває, а тільки тепер помічаю, що перо весь час літає туди-сюди над папером. – Я зобов’язаний все зафіксувати на випадок непередбачуваних наслідків, наприклад вашої вагітності. 

– Моєї чого?! – в мене миттєво починають горіти вуха, але Ксав’є, навпаки виглядає дуже задоволеним. 

– Вагітності! Ви ж не будете заперечувати, що таке можливе між.. емм… закоханими? Якщо ви дійшли до заручин і втекли з дому, міледі, то повинні знати, звідки беруться діти. На такий випадок у мене буде виправдання – ваше власне зізнання. А поки що вважатимемо нашу розмову завершеною, якщо до мене немає запитань.  

– Є! Я вже здобула приватну освіту.

Нахабно дивлюсь йому прямо в очі і обережно запускаю ельфійську магію, щоб втертися в довіру. Зазвичай це дається легко, але тут я натикаюсь наче на кам’яну стіну і мої флюїди ледь просочуються між брилами його думок. Вищі, дайте мені сил, бо це важкий випадок! 

У відповідь Ксав’є дуже повільно відсуває від себе журнал з записами і підводить погляд. 

– Невже? А можна дізнатись, з яких саме дисциплін? Дайте здогадаюся, – складає руки перед собою і починає загинати пальці. – Музика, віршування, пророцтво долі людства, вдихання свідомості в рослини, яким спокійно жилося й без вашого втручання…

– У вас вкрай неправильні відомості щодо ельфів! – перебиваю його на половині слова й відчуваю,  як починає палати моє обличчя.

– Пробачте, можливо, ви закінчували звичайну школу, як я зрозумів, ви не чистокровна ельфійка? – слідкує, як я набираю повітря в груди і випростовується з ще більш задоволеним виглядом. – В такому разі з вашої освіти знадобиться вміння читати і рахувати. До ста! 

Щосили стискаю кулаки. Ну все, він мене довів! На мить прикриваю очі, щоб зібрати внутрішні сили і запускаю в нього справжню магічну бомбу. Мені радили використовувати цей спосіб лише в крайньому разі, наприклад, якщо зустріну дуже товстошкірого троля з однією звивиною.

Вкладаю всі сили, бо якщо вже це не спрацює… На короткий час помічаю, як погляд Ксав’є розфокусується, отже, не настільки він непробивний! Роблю ще один посил, бо хочу, щоб мені тут дали спокій. Хай займається своїми справами, а я поки що намагатимусь створити портал, не хочу відволікатись! 

– Я вмію рахувати, – кажу як ні в чому не бувало, наче почула від ректора щось приємне. – То може ви просто виставите оцінки з ваших предметів?

– Гарна думка, – ректор виглядає так, наче до нього прийшло просвітлення, але я не встигаю порадіти цьому факту, коли він продовжує. – Що ж, якщо ви наполягаєте, я дозволю вам скласти іспити разом з усіма іншими студентами. Сесія починається завтра.

Перо робить кульбіт в повітрі, щось записує і ставить жирну крапку, після чого повертається до чорнильниці. До такого повороту я точно не готова і тільки відкриваю рота, щоб щось сказати, коли ректор дає зрозуміти, що зустріч закінчено. Перевертає пісочний годинник на столі й він змінює колір з зеленого на червоний. 

– А зараз вам краще йти до гуртожитку. Там видадуть форму і розклад підготовки до іспитів, на які раджу не запізнюватись, – чорні очі ледь не пропалюють в мені діру. – Як я вже сказав, це не ельфійський ліс і тут дуже сувора дисципліна.