Глава 10

Страждаю здогадками недовго. Магічний світ чи ні, існують прикмети, за якими легко відрізнити багатого красунчика, а переді мною саме такий. Пиха та самовдоволення написані на лобі великими літерами, хоча я мушу визнати, що для цього є підстави. Цей блондин явно виграв в генетичну лотерею: ні тобі безвольного підборіддя, ні зламаного в дитинстві носа, навіть вії такі, що дівчата померли б від заздрості. Все надто ідеально, крім явної зверхності. 

– Блейз! – Дрея раптом перетворюється на лагідну кішечку. – Мене тут відправили за порушницею… 

– Цікаво… – красунчик повільно переводить на мене погляд блакитних очей, чортівня яких гарних. – Давно в нас не було новеньких, та ще й без супроводу. 

– Взагалі то Зак збирався відвести її до ректора, –  муркоче його подружка і підходить ближче. 

Як на мене, ця фраза зовсім невинна, але Блейз у відповідь дивиться з насмішкою.

 – А ти  напросилася замість нього? – звертається до Дреї, а сам чомусь гіпнотизує мене, хоча пройти крізь ментальний блок вище його здібностей. 

– Що? Ти з глузду з’їхав? – місцева королева він несподіванки губиться і кліпає віями, наче почула щось ганебне. – Навіщо вона мені здалася? 

– А хіба не треба проявляти гостинність? 

Блейз повільно вимовляє кожне слово і його манера розтягувати слова видає аристократичне коріння. Майже впевнена, що тут я не промахнулася. Ще дід казав, що поспішають тільки смертні і простолюдини, а “вища раса” тим і відрізняється, що поводиться гідно. 

– Знущаєшся? - Дрея ще трохи і спалахне від такої нахабної поведінки, а я досі так і стою, наче прийшла виставу подивитись, поки не вирішую, що з мене досить. 

– Думаю, я й сама дійду. 

– Чули? – хмикає красуня і підходить ближче до блондина, на якого дивиться, як на бога во плоті. Терпіти не можу, коли дівчата так поводяться, але сама ж підказала, що запах нічної фіалки не подіє на відстані. – Ти, мабуть, ще не сиділа в ізоляторі!

– А ти, я бачу, добре знаєш, як там затишно.

Вона мене злить, але Блейз швидко припиняє ці дівчачі розбірки. 

– Якщо ти така негостинна, я сам проведу новеньку, - якось дивно посміхається і Дрея миття випростовується і відступає на крок.

– Зуби сховай, отруїшся! Вона ельфійка, я б на твоєму місці не ризикувала!

От тепер настає час, коли я не можу поворухнутися. Просто слідкую уважно за кожним рухом новенького і намагаюся проковтнути правду, яку тільки що дізналася. Зуби? Отруїшся? Ясно, чому я не відчула ніякої магії, бо в нього вона така, з якою ельфи майже не стикаються. Вперше бачу вампіра і тепер моя черга ловити витрішки. 

– Ось, я для тебе знайшла, – тим часом продовжує мажорка і витягує з кишені маленьку пляшечку. 

Хоча в коридорі напівтемрява, я бачу що склянка наповнена чимось червоним і рука Блейза миттєво вихоплює подарунок. Він висмикує корок і одним духом випиває рідину.

Стоїть, заплющивши очі, а мені хочеться кинутися геть від цих двох, бо кого-кого, а вампірів я дуже не люблю, навіть тих, що мають бездоганну зовнішність. Не хочу й думати, чому він опинився серед відступників, просто брр! 

– Як тобі вдалося? – нарешті Блейз порушує тишу та звертається до своєї подружки.

– Постаралася, – вона трохи ображено надуває губки. – Звернулася до того алхіміка, про якого всі говорять. Довелося, звичайно, заплатити. 

Бачу, що Дрея не втрачає надії спокусити свій предмет пристрасті, тому мені тут і поготів робити немає чого. 

– Емм, не заважатиму далі, бачу, вам є про що поговорити.

– Стій, – сердито кидає Дрея. Їй явно не хочеться розлучатися з тим, у кого так закохана, але попри це відриває погляд від Блейза і наближається до мене. – Я тебе проведу.

– З якого це дива? 

– Бо не хочу потім писати доповідну, якщо ти зникнеш. Побачимося за обідом, Блейзе! – змахує довгими віями і дарує наостанок ніжну посмішку, а потім перемикає увагу на мене. – Пішли! Йди поруч, якщо не хочеш потрапити в халепу. 

Попереджає вчасно. Раптово підлога під ногами розчиняється і я бачу прірву, яка з’являється на місці відполірованого мармуру. Внизу повнісінька темрява і точно живе багато “милих” створінь, бо вловлюю своєрідний запах. Сірка, аміак, дим… чортівня, в них що є власне мініатюрне пекло?!