Глава 8

Назар Гончаренко

Нарешті все ж таки цей вечір настав – я і Мілана, вбрана в шикарну сукню, вечеряємо в найдорожчому ресторані столиці.

- Що будеш замовляти? – галантно подав меню, не відводячи погляду від її декольте. Гарна вона, як намальована. Дійсно око радує, але якось на цьому і все… Ніби картина в галереї, подивився і проходиш повз, не обертаючись. 

Взагалі я люблю секс, дівчат, гульки, в моєму житті цього вже було дуже багато, хоч мені лише 18. Тато з 16 років давав карт-бланш на всі витівки, крім наркотиків. Хоча і їх пробував одного разу. Слава Богу, хватило розуму наступного разу відмовитися. 

- Я буду фуа-гра із теплим салатом і медальйони із телятини. – нарешті визначилася пані напроти. З нею просто мутити і переспати не вийде, я це усвідомлював, тому взагалі не дуже розумів чого так добиваюся цього побачення. А зустрічатися ми 100% не будемо.

- А пити? Може вина чи шампанського? – традиційне наступне питання. 

- Біле сухе вино чилійського виробництва, будь ласка.

Офіціант прийняв замовлення, а ми сидимо… Якось і розмова не клеїться.

- Ти дуже красива і елегантна, - зазначив очевидне, адже на неї більшість чоловіків кидали погляди. 

- Дякую, ти теж красень. Ми з тобою взагалі вдвох дуже гарно виглядаємо, але на цьому спільне між нами закінчується. – а вона не дурна, як постійно стверджує одна…

- Є ще між нами спільне – ми обоє недолюблюємо Сашку! – енергійно промовив, аж кулаком стукнув по столу. Сьогодні через неї ледь не впав, тому що ноги свої короткі розкидає по аудиторії, а нормальні люди перечіплюються. 

- Знаєш… Вона нормальна. Іноді. Допомагає мені з хімією, бачив, я контрольну останню написала на відмінно? Так це сестричка мене змусила вивчити цілу таблицю з зарядами йонів, а потім пояснила принципи і я зрозуміла! Так тепер круто себе почуваю! І це не так нездійсненно, як я думала! Виявляється, що я можу вчитися! – загорілися очі у дівчини і тепер вона випромінює життя, а не лише холодну аристократичну красу.

- А я завалив… Блін, батько мене вб’є! – навіть думати про це не хочу. 

- То може ти до нас приєднуйся? Саша дуже просто і зрозуміло пояснює, якщо не звертати увагу на її колючі фразочки, то навіть цікаво з нею… Тільки нікому не кажи, а то мене подруги не зрозуміють.

- Та ні, дякую, але я пас. 

З цієї розмови розпочалася певна метаморфоза в наших стосунках, ми перестали бачити один в одному хлопця і дівчину, а стали просто однодумцями, товаришами. Ніколи раніше не дружив з дівчатами. З Міланою теж не впевнений, що буду саме дружити, але підтримувати її обов’язково буду.

- Так добре, що ти перестав вдавати з себе мачо і полювати на мене як на здобич. Ми з тобою не станемо парою ніколи... – під кінець вечора зробила резюме дівчина навпроти.

- Не станемо, тут я згодний. Переспати з тобою – естетичне задоволення, але не варте наших дружніх відносин. 

- Я б з тобою не спала! – сказала, як відрізала. - Я себе бережу для особливих відносин. Тому давай дружити.

- Домовились, подруго, ну що, гайда додому, я викличу таксі, – рукою підізвав офіціанта, щоб отримати чек та заплатити за вечерю.

- Краще на вулиці викличемо, хочеться подихати чистим осіннім повітрям, – поетично прошепотіла.

- Пішли, принцесо! – допоміг їй вдягнути пальто, а на вулиці намотав шарф на шию.

І тут щось грюкнуло.

Обертаємося – стоїть Валік в закривавленому фартусі з якимись частинами тіла.

Бррр… Погляд в нього при цьому такий… вбивчий.

- А що ти тут робиш? – Мілана різко відступила на пів метра від мене і цілком спокійно заговорила з маніяком.

- Я тут працюю, - потім опустив очі на свій вигляд і додав, - М‘ясником. Обробляю туші телятини. – кивнув на частини тіла в пластмасовому ящику.

- Нічого собі! – захопливо прошепотіла подружка. – Ти – молодець! 

- Давай, Міло, без лицемірства, хто мені казав, що я бідний і безперспективний? Ну так і є, живу в гуртожитку, вечорами працюю в ресторані, по вихідним можу вантажником піти додатково. А ти, бачу, знайшла з перспективами? З кредиткою в кишені хлопця… Вітаю вас, ви дуже гарно виглядаєте разом.

Я аж офігів… Це що тут за блискавки літають між цими двома?

- Назаре, викликай таксі, хочу додому, мені цей бовдур настрій зіпсував! – капризно тупнула ніжкою діва.

- За три хвилини буде, - задумливо відповів, почісуючи шевелюру.

Тобто все ж таки Валіку подобається Мілана?..

Відвіз дівчину і поїхав додому, щоб зустрітися на порозі дому зі злим батьком.

- Я сьогодні був в твоєму університеті, і знаєш, що мені розповідають?! Що ти, Гончаренко, по всіх дисциплінах повний нуль!!! По всіх! Всі проміжні контрольні роботи не здав! Ти щось, певно, переплутав?! – і з розмаху під дих… Я від несподіванки не встиг згрупуватися, тому боляче… - Ти що собі дозволяєш, сцикунятко?! Мене ганьбити?! – наступний удар вже очікуваний, тому терпимо. 

Я ж знав, що так буде. Знав і нічого не міг вдіяти…