Глава 3

Це вже цікаво, я до влади байдужа, проте лідерство мене приваблює. 

Пів години сухого тексту, нам не можна того, того, ще того. Коротше, можна дихати, слухати, писати і відповідати на запитання. Самому задавати теж через раз можна. 

Одні обмеження всюди і завжди, правила, інструкції… 

Соціум – дуже складна система, головне в усіх цих правилах та нормах не прогнутися і не загубити себе. 

- Тепер пропоную обрати старосту, - завершив монолог викладач-куратор, до речі, симпатичний і молодий. – Є добровольці?

Моя рука піднялася, як і ще однієї дівчини, яка сиділа поряд з Міланою. 

- Дівчата, прошу з агітаційними словами звернутися до одногрупників!

- Всім привіт, мене звати Саша Кленіна, я люблю хімію, медицину, а ще свободу, незалежність і потусуватися. Готова відстоювати наші права, захищати від несправедливості та організовувати прикольні тусовки після пар. Натомість від вас очікую підтримку, єдність і певну повагу. Якщо згодні на таку угоду – дерзайте! – експресивно та емоційно вигукнула, щоб завести натовп. 

- Я – Леся Мороз, донька проректора, знаю всіх викладачів, що і де тут знаходиться, які предмети слід вивчати ретельно, а які так собі, вибачте пане кураторе, також готова допомогти зі здачею сесії. – логічно, що донька проректора знає тут більше, але чи задля цього обертається лідер? 

- Хто за Олександру підніміть руки, - Роман Петрович почав голосування, яке я безбожно пограла, вже очевидно, прикро, проте не смертельно. Не хочете моєї допомоги – не дуже й треба, зате тепер знаю, що за група у нас і які в них цінності. – Тепер за Лесю, - ліс рук… Ну Ок. – Вітаємо Лесю, Ви – нова староста групи. Підійдіть в деканат після занять за розкладом, візьміть номера телефонів і адреси у всіх одногрупників та подайте мені список. Також створіть чат, куди скидатимете всю необхідні інформацію.

Все що не робиться – робиться на краще. Нехай Лесічка розбирається зі справами, а я ліпше потусуюся з новими знайомими.

- Сашка, ну ти даєш? Ледь не вступила…в старосту. Тобі немає чим зайнятися? – на черговій перерві перехопив Валентин.

- Та біс попутав. – відмахнулася від неприємного інциденту. 

- Не знайшла підтримки серед нормальних людей? – ой, а хто це тут муркає? Чи не Міланочка власною персоною. 

- Ти мазохістка? Мало неприємностей на твою голову висипала? Ще хочеш? Ти ж мене знаєш, я щедра, не пожалію для родини. 

- Ви - сім’я? – Валік офігів від наших родинних зв’язків з лялею-кралею.

- Таке буває. Знаєш, не родись, так вдайся, то про сестричку – ні мізків, ні фантазії. Пішли, а то може воно передається повітряно-крапельним шляхом. 

- Ти!.. – кричить в слід. Та ж я, не лізь до мене, як не маєш чим відповісти.

- Хлопці та дівчата, заповніть листочок з даними, будь ласка! – зупиняє нас на порозі аудиторії нові староста. 

Дехто відреагував, а більшість – проігнорували. Свинота така. Всього 16 чоловік в групі, а мінімум 5 потрібно поставити на місце, бо вони його не знають.

- Куди зібралися? – перекрила шлях. – Поки не заповните інформацію – не вийдете! – прямо в очі дивлюся двом бугаям, і трьом кралям, які разом утворили тусовочку. 

- А ти хто така? Ми тебе старостою не обирали, так що не качай права, малявка, і відійди. Геть, мишко! - один намагається надавити авторитетом і фізичною перевагою.

- Я допомагаю поставити в стойло тих, хто з нього вибрався. Не розумієш цивілізованих запитів? Анархіст? Повстанець? Хто ти в нас такий? Чи може бомж і не маєш адреси чи місця проживання? Хоча ні… Ти – таємний агент і не можеш розсекретити розвіддані щодо свого тимчасово прихистку?

- Мала, відійди! – ричить на мене. Ой, боюся-боюся.

- А то що? – зухвало запитую. Ні на крок не здвинуся. – Будеш бити? Чи насваришся? Чи викличеш підкріплення таємних агентів? 

- Ох ти і язиката. Бісиш мене! – і намагається штовхнути. 

- Заспокойся! Ти що собі дозволяєш?! – прийшов на допомогу не менший за бугая Валік. Ох і месиво, все як я люблю!!!

- Спробуй вдарити, Валіку, відійди! Ну, чувак, вперед! – стою впевнено. 

Той замахується, а я під рукою проскочила і ногою йому в п’яту точку з усієї сили, він впав, я зверху ще й ляпаса смачного відвалила.

- Мишка перемогла, - сиджу зверху і посміхаюся. – Давай дружити, бугаю. Ти чого такий агресивний? І хіба дівчат можна бити? 

- Вибач, малявка, хотів лише злякати. Я б не бив, ти не думай. Я – Олег. Приємно познайомитися. – посміхнувся у відповідь вепр по імені Олег. 

- Це що за порнографія? – зайшов в аудиторію Назар.

- Не твоє діло, - фиркнула і злізла з Олега. 

- Та певно що не моє, - такий гарний хлопець і придурок… Шкода.

- Саша просто дика до хлопців, тому кидається на них! – Міланочку принесло.

- Мілано, ти всі ці дурниці відразу вигадуєш, чи може в тебе записник із заготовленими? – народ засміявся, всі розрядили обстановку, чемно по черзі вписалися в нещасний листочок з даними і пішли на фізкультуру.