Розділ 17 | Узбережжя

21 листопада 2019 року. Четвер.

— З проєктом? — густі чорні брови вигнулись у здивуванні, коли його очі бігали з дівчини на мене. — Який такий проєкт?

— Ну... — Уітні опустила брехливий погляд всього на мить, як згодом з вогником незнайомого мені азарту усміхнулась та продовжила: — Великий проєкт з біології. В домі Едвіна є мікроскоп, нам дали завдання досліджувати грибок. Сьогодні перший день, треба почати.

Я намагалась сховати посмішку злодюжки, адже батько не знав, що на біологію ходив тільки Едвін. Уітні та я ніяк не були до того причетними. Та й проєкт вигаданий. А якщо й ні, то виростити грибок не займає багато часу.

— Гаразд, але, Енні, — батько обернувся до мене, суворим поглядом спустивши мої надії, — Бути вдома до одинадцятої.

Він подивився на ручний годинник та розгорнув ранкову газету, яку тільки о сьомій вечора почав читати. Старий диван видав жалісний скрип під вагою чоловіка. Ми з подругою вийшли з дому, пошкандибавши по напівтемній вулиці.

— Цей проєкт має в собі використання спирту? — на моїх вустах розтяглась усмішка.

— Авжеж, квітко, — дівчина взяла мене під лікоть, мрійливо заглядаючи на небо. — Це будуть різні види спирту.

— Від сидру до текіли?

Дівчина розреготалась, набираючи номер Едвіна. Хлопець повідомив, що все долав сусідню вулицю. Отож за декілька хвилин ми вже сиділи в його машині.

— Де хоча б ваш «проєкт» відбуватиметься? — я заглядала в кишенькове дзеркальце, фарбуючи губи прозорим блиском.

— На острові Бей Фарм одна моя знайома влаштувала типу вечірки до дня Хелловіну, — промовив Едвін, не відволікаючись від дороги.

— Аламіда? — мій подив підтвердив хлопець, кивнувши. Це було не близько, майже на іншому кінці міста, не враховуючи дорогу до острова. — Хіба Хелловін не через тиждень?

— У серйозно багатеньких діточок свята хоч кожен день, — Уітні відібрала в мене блиск та почала фарбувати власні губи, дивившись в дзеркало авто.

— Не ображай Едвіна власною відсутністю кишенькових.

Едвін усміхнувся, на мить кинувши очі до дзеркала дівчини. Уітні лише шикнула в мою сторону.

— Її мама розсердилась за те, що та наклюкалась та прийшла додому ніякою, — додав хлопець, звернувши на перехресті.

— Едвін! — Уітні розсердилась, з гнівом кинувши погляд на друга.

— Ти хоча б пожаліла себе та її, бо без батька геть здуріла.

— Едвін... — я напружилась, коли хлопець згадав Алекса. Я відчувала, що Уітні ще не відійшла від вчорашнього засідання, а тому й хотіла залити очі алкоголем. Я не заважала її рішенням, бо планувала бути свіженьким огірком на вечірці.

Дівчина відвернулась до вікна, у відображенні якого я побачила зрадливу сльозу, котра спустилась її щокою. Незграбна тиша огорнула салон.

— Я говорю оскільки так і є, — Едвін нахмурився, також помітивши образу на обличчі подруги. Міцно стискаючи кермо, він не відводив очей від дороги. Він не міг ще раз поглянути на Уітні, ще раз нагиркати. Тих слів було достатньо. — Складні ситуації не передбачають алкоголь. Ти робиш величезну помилку, викликаючи залежність.

— Тобі краще знати? — вона кинула на нього мокрі очі повні роздратування, не знаючи, за що можна було схопитись. — В тебе батько у в'язниці? Твої батьки не були причетні до всіляких організацій, ні Альянс, ні Алан не переслідував їх!

Вона знала Алан? Чи впізнала вона Джеймса, котрий був адвокатом? Чи знала вона Моргана, ім'я котрого я не один раз згадувала?

— Уітні, ні, я не знаю як краще!

Зав'язувалась сварка, я почувалась між двох вогнів.

— Але не варто пити при кожній нагоді! Твої походеньки на вечірки не змінять ситуацію! — Едвін розлютився. — Що ти зробила корисного для батька, окрім як бухати? Ти щось змінила цим?!

Уітні застигла в здивуванні. Щоки рум'янились від дратування, гніву та образи. Її вуста знайомо затремтіли. Вона відвернулась до вікна, притиснувши кулак до губ. Стримуючи напад сліз, Уітні бігала очима темною вулицею.

Де-не-де миготіли ліхтарі. На екрані телефона половина восьмої вечора. Тиша навколо пригнічувала.

Я потягнулась до невеликого дроту, котрий під'єднала до свого телефону. В салоні тихо заграла музика.

[Taylor Swift - Is It over now?]

Я додала гучності, почавши підспівувати:

— Let`s fast forward to three hundred takeout coffees later. I see your profile and your smile, on unsuspecting waiters.

Едвін з подивом зазирнув на мене, в наступну мить усміхнувшись. Не стримавшись, він почав підспівувати також:

— You dream of my mouth before it called you a lying traitor. You search in every maiden`s bed for somethin` greater...

— ..Baby, was it over!

Ми вже підспівували разом, усміхнено кидаючи очі на подругу. Я сподівалась, це якось розігріє холодну атмосферу та помирить їх якнайшвидше. Але в наступну мить Уітні різко витягнула аудіо кабель та музика обірвалась.

— Я не бажаю їхати під рожеву Тейлор, — вона продовжила хмуритись, обернувшись до вікна. Едвін лише тяжко зітхнув, повертаючи (як я зрозуміла потім) на останньому перехресті.

Високі привабливі домівки лягли у два ряди, приголомшивши своєю величчю. Машина зупинилась поблизу невисокого чорного огородження. Уітні сіпнула ручку дверцят, але та була зачинена.

— Випусти мене.

— Уітні, пробач, — Едвін винувато кинув очі до подруги, заглушивши мотор. Я лише спостерігала.

— Випусти мене, Едвін! — вона розгнівалась.

— Уітні! Пробач! — неможливо слухати, коли твої вуха в'януть від високих нот. Заспокоївшись, хлопець продовжив: — Я не мав так говорити. Мені шкода, що я образив тебе. Уітт, справді... Вибач мені.

— Нехай. Все одно на цій вечірці я збираюсь напитись. І не ти, ні мадам на задньому сидінні не зупините мене.

— Уітні, ми...

— Ти мені не матір, — вона кинула на мене злісний погляд, а згодом на хлопця: — А ти - не батько, тож я роблю сьогодні абсолютно все! Все що захочу!