Бунтар

Епілог

Олекса повернувся до свого поселення, тримаючи Меланію за руки.

Перед ними усі впали на коліна.

- Олекса переміг наших богів! Олекса - наш бог! Не гнівайся на нас! - кричали усі навкруги. - Дай нам доброго врожаю! Та довголіття!

- Вони так нічого і не зрозуміли. - прошепотів Олекса на вухо Меланія. - А я лише хотів з тобою одружитися серед своїх. Перед своєю родиною.

- Вони тобі не свої. Вони тобі чужі. Одружимося серед наших. У нашій печері.

- Хороша ідея. - погодився Олекса.

- А коли ти хотів мені повідомити про одруження? Та й взагалі, ти питав моєї згоди чи все вирішив за нас самих? - награно граючи запитала Меланія.

- Ти ж маєш суперздібності, ось і дивись через них крізь мене. Якщо б ти не хотіла, ти давно би мені відмовила.

- Дражниш мене?

- Так. Дражню.

- Ось візьму і відмовлю тобі.

- Не зможеш. Бо ти закохана у мене. І хочеш цього весілля. А я кохаю тебе.

- Я щось не помічала в тобі цієї самовпевненості.

- А її не було, поки ти сама в мені не виростила її. Ти зробила зі звичайного бунтаря впевненого у собі лідера цілого народу.

- Так. Я згодна. Вийти за тебе заміж.

Подобається

#1046 в Фантастика
#919 в Містика/Жахи

Відредаговано: 05.09.2023