Продовження. Глава 4. Дім

                               ***

Увійшовши до кабінету, Ірен оглянулася. Вона одразу зрозуміла, що з моменту її останнього візиту тут нічого не змінилося, і повільно опустилася в крісло.

Психологиня також зайняла своє місце й заговорила:

— Отже, як ваші кошмари? Вони й досі вас турбують? Той чоловік ще з’являється?

Ірен зрозуміла: потрібно зробити все, аби якнайшвидше закінчити терапію. Сама вона не могла наполягати — це виглядало б підозріло. Потрібно діяти інакше: зробити так, щоб психологиня сама вирішила, ніби її допомога більше не потрібна.

— Ви знаєте, цієї ночі, як на диво, я спокійно заснула без снодійних, і моя ніч минула повністю без сновидінь, — з удаваним здивуванням і розсудливим виразом обличчя відповіла дівчина.

— Це добре. Можливо, ви щось змінили у своїй рутині, що могло до цього призвести? — запитала психологиня.

— Так. Я вирішила прогулюватися перед сном.

— Це чудово, — сказала психологиня, приховуючи байдужість.

Вона зробила коротку паузу, а потім продовжила:

— Отже, давайте змінимо методи терапії. Спробуємо метафоричні карти. Я розкладу їх перед вами, а ви по черзі витягуватимете декілька. На них будуть різні зображення, і, дивлячись на них, ви розповідатимете, з чим вони у вас асоціюються, що ви в них бачите.

— Добре, — без жодного зацікавлення відповіла Ірен.

— Ось, прошу, — психологиня подала їй метафоричні карти.

«Хм, які ж обрати?» — подумки промовила дівчина.

Вибравши три карти, вона перевернула їх і уважно подивилася.

На першій була зображена золота рибка.

На другій — хлопчик, який стояв на останній сходинці драбини й лагодив птаха.

На третій — дівчина, що сумно дивилася на корабель, який плив у морі.

— Отже, поглянувши на ці карти, візьміть аркуш паперу та ручку й опишіть усі думки, які у вас з’являються. Я дам вам п’ятнадцять хвилин. Не поспішайте, роздумуйте — так ми працюємо з вашою підсвідомістю, — сказала психологиня й вийшла з кабінету, залишивши дівчину наодинці з роздумами.

Ірен не залишалося нічого іншого, як писати.