***
Темрява. Нічний коридор лікарні — порожній, безлюдний. Я рухаюся лабіринтами власної пам’яті, мов у фільмі жахів.
Де всі? — пролунало в моїй голові.
Поряд.
Ірен почула голос — до болю знайомий. Він ніс у собі не лише тремтіння страху, а й дивне, спотворене відчуття щастя.
— Хто ти? — прошепотіла дівчина.
— Я той, кого ти так кохала… і так відчайдушно позбавила життя, — голос звучав, немов вирок, прирікаючи її на провину.
— Що відбувається?! — перелякано вигукнула Ірен на весь коридор і безсило впала на коліна.
— Згадуй, — відповіла тиша.
— АААААААААААААА! — кричала Ірен на повні груди.
Вона різко розплющила очі.
— Це сон… це лише сон, — намагалася заспокоїти себе дівчина.
Та липке, мов темний згусток, відчуття залишилося на душі — важке й гнітюче, змушуючи тремтіти від страху.
#485 в Детектив/Трилер
#154 в Трилер
вбивство та розслідування, головнагероїнявтрачаєпамʼять, інтрига
Відредаговано: 28.12.2025