Buna (вина)

Продовження. Глава 3. Ірен

***

Темрява. Нічний коридор лікарні — порожній, безлюдний. Я рухаюся лабіринтами власної пам’яті, мов у фільмі жахів.

Де всі? — пролунало в моїй голові.

Поряд.

Ірен почула голос — до болю знайомий. Він ніс у собі не лише тремтіння страху, а й дивне, спотворене відчуття щастя.

— Хто ти? — прошепотіла дівчина.

— Я той, кого ти так кохала… і так відчайдушно позбавила життя, — голос звучав, немов вирок, прирікаючи її на провину.

— Що відбувається?! — перелякано вигукнула Ірен на весь коридор і безсило впала на коліна.

— Згадуй, — відповіла тиша.

— АААААААААААААА! — кричала Ірен на повні груди.

Вона різко розплющила очі.

— Це сон… це лише сон, — намагалася заспокоїти себе дівчина.

Та липке, мов темний згусток, відчуття залишилося на душі — важке й гнітюче, змушуючи тремтіти від страху.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше