Бумеранг

   На придорожньому автосервісі, що примостився неподалік залізничного переїзду спостерігалася якась активність. Місце було не надто вдало обране якимось із попередніх власників, тому що знаходилося доволі далеко від міста, і неблизько від траси Е95. Тому черг на обслуговування ніколи не було. В більшості до сервісу потрапляли бідолахи, яких спіткала якась проблема з авто десь в дорозі, неподалік станції. Але траплялися і постійні клієнти, як виняток, підтверджуючий правило. Працювали в автосервісі двоє. Майстер, він же орендар, він же начальник і помічник - практикант. Помічників, як правило надовго не вистачало. Молоді хлопці швидко знаходили собі більш цікаві варіанти роботи, як тільки-но отримували мало мальський досвід крутити гайки.

- На, відмий і назад постав, - окинув недбалим поглядом купку деталей, майстер автосервісу Семен Розваляєв.

- Але Семене Павловичу, ви ж сказали, що міняти треба. Говорили клієнтці, що вона дивом до нас дісталася, - здивовано дивився на наставника молодий практикант Аркаша.

Майстер подивився на Аркашу спочатку зі співчуттям, потім недобре примружився і сказав:

- На кой ляд ви ходите у свої технікуми та коледжі? Ти відповідай, відповідай, - майстер пройшов у дальній кут боксу і сів у приварене до стоси автомобільних дисків крісло від старого Лексуса. Закурив і вдав, що чекає на відповідь.

- Будову автомобілів вчимо, методи діагностики, - почав перераховувати практикант.

- Головному вас там не вчать, - перебив його Семен Павлович, - як потім заробити на цьому всьому. Ця баба до мене вже другий рік приїжджає. Я з її тачки лазню на дачі збудував. Дасть бог і на басейн зберу.

У боксі стало тихо, тільки Аркаша хлюпався в солярці, старанно відмиваючи деталі.

- Економніше там! - крикнув майстер, - намочив, протер і досить.

Семен Павлович докурив, зажбурнув недопалок у м'яте відро і смачно потягнувся. Прохрумтів кожним хребцем спини та шиї. Раптом хруснуло трохи голосніше, ніж звичайно, дзвінко так. Аркаша повернув голову на звук і побачив, як його наставник падає разом із кріслом під столик із токарним верстатом.

- Семене Павловичу! - Аркаша кинув у таз із соляркою деталь і побіг на допомогу начальнику. Той лежав, задерши ноги вгору і стогнав у проміжках між лайкою.

Практикант Аркаша допоміг йому підвестися і майже дотягнув до своєї машини. Всадив майстра на попередньо відсунуте на максимум і відкинуте переднє сидіння, і повіз до міста в лікарню.

- Це вам ще пощастило, Семене Павловичу, - монотонним голосом промовляв черговий травматолог, заповнюючи карту.

- Ага, фартануло так фартануло, - криво усміхнувся майстер. Шия його була зафіксована спеціальним бандажом, а ліва нога забинтована в гіпс.

- Ось вам список ліків, візьмете в аптеці на вході. В інших такого не знайдете. У вас дуже непростий випадок.

Потім лікар перейшов на шепіт і додав:

- А за гіпс та бандаж можете на місці розрахуватися.

– Скільки? - посмішка з обличчя Розваляєва миттю зникла. Лікар назвав суму і Семен Павлович нервово заморгав.

- Не хвилюйтеся ви так. Я ж використовував найміцніший, гіпоалергенний гіпс та бандаж швейцарського виробництва з регулюванням висоти і вентиляцією. Уявляєте як у таку спеку в звичайному?

Семен Павлович мовчки відрахував потрібну суму і буркнувши слова подяки, вийшов із кабінету. На подив нічого не боліло. "Напевно, диво пігулки діють, про які костоправ втирав", - подумав майстер і відчинив двері аптеки при виході.

- Леоніде Львовичу, а ви впевнені, що при забитті литки та незначному розтягненні м'язів шиї потрібні були гіпс та комір Шанца?

Травматолог мовчки глянув на молоденьку медсестру, задумливо потер підборіддя і, махнувши рукою, відвернувся до вікна.