Вступ

– А тепер нашу історію хочуть екранізувати. Але Нік проти. Стомився від публічності. – закінчує історію Уля. А я б, чесно, розповіла, бо це було весело. Тільки краще не для фільму, а для книги…

– А чому не для фільму? – запитує, щось нотуючи, журналістка відомого “глянцю”.

– Бо мою роль точно віддадуть якійсь кістлявій красуні, а це буде не чесно! Я ж не така…

За два місяці до

– Уля, якщо ти поїдеш, я помру!

– Це погроза? – похмуро тримаюсь за свою стареньку вицвілу на сонці валізку. 

– Це констатація факту. Я не уявляю, як бути… без тебе!

– Нік… це жарт? 

– Ні! Я кохаю тебе, дурепо ти моя! Дуже кохаю! – на нас обертаються, здається, всі хто є поряд. А я від розгубленості смикаю ручку ще сильніше і набита валізка не витримавши, тріскає, показавши свій вміст з моєї білизни з блакитними ведмедиками. Ну а що робити, якщо на мої форми мережив не шиють? Та все-одно соромно. Наступного разу для такої сцени запасусь мереживом розміру S-L максимум. Стоп, якого наступного разу? Мені що, ще колись зізнається в коханні сам Нік Тигр?!...

Ще один місяць тому

"Я стану автором Ніка і поїду з ним на конференцію! Я і Нік поряд – це якась фантастика. Це мені сниться!".

Уля вкотре відкривала і закривала сторінку мейлу на старенькому ноутбуці. Той жалібно шипів кулерами і врешті решт об’явив протест, зависнувши на відкритому листі зі словами: "Завтра чекаємо вас у офісі Ніка за адресою... Ваші обов’язки – тексти для сайту плюс спічі для конференцій, а також супровід на конференціях і допомога у відповіді на питання фанів"...

*** 

– А тепер найцікавіше. – менеджер офісу Ніка Тигра Іван Петрович втомлено і розслаблено осів в кріслі. – "Якщо ви мене не візьмете, я помру з голоду." – Гарне портфоліо спічрайтера, правда? Чому з десятків або і сотень інших ви вибрали саме її?

Асистент менеджера, якого той просто ненавидів на повільність і нелогічність, меланхолійно розглядав нові, тільки з типографії, афіші. "Найбажаніший всеукраїнський тур Ніка Тигра + пресконференції для фанатів. Не пропустіть!" – сліпили вони своїм неприродним глянцем. Та й фото Ніка було не надто реалістичним. М'язи на оголеному торсі збільшені разів в два, волосся надто правильно падало на лоб. Вираз обличчя пасував би більше якомусь герою бойовика, ніж поп-рок співаку. 

– Ну по-перше вона пише правду. – Нарешті включився в розмову помічник. 

– Аргумент не дуже.

– А по-друге – вона вже місяців сім веде наш сайт. 

– "Інсту" Тигра пише крутіший автор.

– Є і по-третє. Вона і є той крутіший автор.  

– Он як! Ну ок, бери, але під твою відповідальність. Ти ж розумієш, що тут уже з офісу чи дому пости зі смайликами не напишеш, тут треба тінню за Тигром метатись і по суті, бути його мозком і ротом.