Монстрик Буф і бешкетні тіні

Одного вечора Буф сидів біля свого будиночка й насолоджувався какао з маршмелоу. Ліс занурювався у сутінки, і раптом… щось зачепило його лапку!

— Ой! Що це було?!

Буф глянув униз і побачив… свою власну тінь, яка підстрибувала й махала лапками!

— Ти ж повинна просто лежати на землі, а не бігати! — здивувався Буф.

Але тінь лише хихикнула і втекла! І не тільки вона – весь ліс заповнили бешкетні тіні! Вони стрибали по деревах, тікали від своїх господарів і навіть лоскотали сову, яка намагалася заснути.

— Ой-йой! Що тут відбувається? — схопився за голову Буф.

Він побіг до мудрої феї Світлянки, яка жила в чарівній галявині.

— Феє, допоможи! Тіні збожеволіли!

Світлянка усміхнулася:

— Хтось, мабуть, відкрив Скриньку Бешкету!

— Скриньку Бешкету?! — перепитав Буф.

— Так! Це магічна скринька, яка змушує тіні ставати пустунами. Потрібно її закрити, і все повернеться на свої місця.

Буф і його друг Піксі вирушили на пошуки. Вони побачили маленьких гномиків, які гралися з дивною старою скринькою, з якої вилітали тіні.

— Ой, вибачте, ми не знали, що вона наробить такого гармидеру! — знітились гномики.

— Давайте закриємо її разом! — запропонував Буф.

Всі разом вони зловили тіні, заманили їх назад у скриньку і зачинили її чарівним замком.

— Фух! Нарешті! — зітхнув Буф.

І тут тіні повернулися до своїх господарів, поводячись, як завжди.

— Що ми засвоїли? — спитав Піксі.

— Що навіть тіні іноді хочуть погратися, — засміявся Буф. — Але краще давати їм для цього інші ігри!

І друзі влаштували веселий вечір – із ліхтариками, які створювали смішні тіньові фігури. І цього разу – контрольовані!