Монстрик Буф і зникле сонце

Одного ранку Буф прокинувся у своєму затишному будиночку в дуплі старого дуба й одразу помітив, що щось не так. Було… темно!

— Ой-йой! А де сонечко? — занепокоївся Буф.

Він визирнув назовні й побачив, що в усьому чарівному лісі панує ніч! Сови здивовано кліпали очима, світлячки розгублено літали навколо, а квіти ніяк не могли розкрити свої пелюстки.

Буф одразу вирушив до свого друга – дракончика Піксі. Той саме готував собі какао зі збитими вершками.

— Піксі, у нас велика проблема! Сонечко пропало!

— Ой! — Піксі навіть розлив какао. — Треба його знайти!

Вони вирушили на пошуки й спершу запитали у мудрої сови.

— Сонце не просто так зникло, — поважно сказала вона. — Воно загубило свій промінець і засмутилося!

— Ой, бідне сонечко! — вигукнув Буф. — Треба знайти той промінець!

Друзі вирушили на пошуки й натрапили на маленьку веселку, яка застрягла між гілками дерев.

— Допоможіть! — жалібно просила вона.

Буф і Піксі швиденько звільнили веселку, і вона щасливо засяяла.

— Дякую! А ось і загублений промінець! — сказала вона й простягнула їм маленький золотавий вогник.

Друзі віднесли його високо на найвищу гору й підкинули в небо.

— Ось твій промінець, сонечко! Повертайся!

І раптом… небо спалахнуло золотистим світлом, сонце радісно визирнуло з-за хмар, і чарівний ліс знову наповнився теплом і барвами.

— Ура! — раділи всі мешканці лісу.

А Буф і Піксі сіли під деревом і насолоджувалися теплим ранком.

— Ось що я зрозумів, — сказав Буф. — Навіть сонечко іноді засмучується. Але якщо допомогти комусь знайти його світло – все знову стане добре!