Глава 23

Від погляду де Мальва по тілу пройшлись сироти. Так ще на жінку дивився чоловік, який давно її бажав і все ніяк не міг добитись хоч крапельки уваги. Мені стало ніяково, хоч поряд сімейство де Данрів зібралось. Де Мальва називали по-різному, у нього стільки імен, що іноді мені здавалось, що він столикий… Носить маски, змінюючи одну за одною.

— І чим завдячувати вашому візиту? — сухо промовив Джаго випрямившись.

Моракс прикинувся тінню. Мішечок з артефактом безслідно зник у кишені Каявена,  та й чоловік взяв до рук найближчу книгу і зобразив процес ну дуже цікавого читання. Я впевнена,  що основи алхімії та ботаніки Каявен прочитав з декілька разів, враховуючи захоплення діда Оріса.

Граф глянув на наші з'єднані долоні й скривився. Аріелла невпевнено ступила вперед. Інтриганка переводила погляд то з батька,  то на сина і мені ой як не сподобалось, як вона вглядалась на Будячка. Чи то так магія володарки працює, чи власні почуття?.. Клеймо, до речі, почало неприємно обпікати, наче хтось на шкірі поклав нагрітий на сонці камінь.

— Ви?.. — зітхнула Аріелла й плеснула в долоні. — Ніколи не подумала,  що побачу шановного лорда в академії.

— Джаго мій син, — промовив Каявен,  закривши книгу, — Оріс де Данр,  величний ректор Аталісу — мій батько.

О, могутній кракен,  тільки не кажіть,  що ще Каявен потрапив у тренера Аріелли.  Він же виглядає досить мудрим чи то його підмінник спокусився красивою картинкою? Моракс прочистив горло, вочевидь, наші думки збіглися.

— Я не очікувала зустріти вас тут, лорде, — ніяково посміхнулась Аріелла.

На щоках її проступив рум’янець… Така собі невинна діва у яскраво-червоній сукні. Наче якихось декілька тижнів тому вона не погрожувала силою затягти Джаго у ліжко,  щоб народити дитину,  наче не намагалась надломити волю архімага, наче… Наче взагалі зійшла з небес недоторканною, чи винирнула з морської води русалкою.

Мене то обурювало. От тільки хто її на це наумив? 

Глянула на графа. Де Мальв не розчарував: він все дивився на мене,  навіть не помічав  інших. Вирядився в дорогі одежі,  такі яскраві,  що та мальва, яка росте у королівському саду.

— Я б хотів поговорити з принцесою,  — прошелестів голос старого тирана,  — наодинці.

Кастан ледь чи не облизнувся, коли помітив обриси моєї фігури у студентській формі. Тепер зубами скреготів Будяк.

— Як бачите,  вельмишановний лорде, то неможливо, — проскрипів він. — Лірея нині моя наречена. Ми пов’язані, і я не бажаю, щоб вона залишалась з чоловіками наодинці.

— Без благословіння Її Величності шлюб недійсний.

Будяк потягнув мене за собою, але зробив так, щоб я опинилась за його спиною.

— Є речі вищі за королів, — Джаго випнув груди.

А я певно зблідла й подумки вдарила себе по лобу.  Так, Кайла гнівалась на мене,  бо її величезний план зірвався,  але й згоди на шлюб не давала. То міг ще зробити батько,  але він зник.  І то все миттю розпливлось болем в моєму й так пораненому серці.

— Душа лорда ректора Аталісу належить його замку, невже ви готові позбавитись всіх привілей заради шлюбу? — хмикнув граф.  — Хто ваш наступник у такому разі? Так,  секрети магічної академії,  особливої аури й атмосфери тут добути важко,  але деякі розумні люди прощебетали мені пару-другу.

— Лорде де Мальве, — тепер у розмову включився Каявен,  — Аталіс то справа родини де Данрів. Наш рід — вартові Аталісу й не вам лізти у чужий дім з власними правилами.

— Так? — хмикнув чоловік й розвів руками. — Просто турбуюся про майбутнє. Оріс де Данр вже виснажений й старий, щоб знову поєднатися з серцем замку,  ваш старший син — лорд Темної фортеці. Молодший незаконно став нареченим Її Високості. Я навіть певен,  що це він перехопив владу над клеймом володарки. Архімагу таке зробити вартує чимало сил, але принцеса недосвідчена й зустрілась на практиці з незвичним явищем.

Ох і співав Кастан, як сирена морська,  ох і заливався соловейком… А мені стало ніяково. Вмить ледь чи не втратила рівновагу, ноги стали ватяними.

— Мій любий, милий лорде, — зітхнула Аріелла й прикинула до Каявена.

Де Данр старший й оком не повів, зосередившись на нас.

— Я багато теорій будував,  — де Мальв плямкнув губами й нахилився.

Тепер я визирнула з-за спини ректора,  наші з ним погляди зустрілись. Тиран насолоджувався.

— Знаєте, лорде ректоре,  я архімагом не став через те, що переспав на п’яну голову з донькою свого наставника й відмовився одружитись з нею, — черговий смішок. — З тим хто її підіслав до мене я ще не поквитався,  та й ваш Оріс в стінах замку замурувався,  засів під захистом,  але помста,  лорде Будяку,  така страва,  яку подають холодною.

Здається, від того оксамитового голосу,  в кабінеті завмерли всі. Я ж не могла відвести очей від пронизливого погляду де Мальва. Важко дихала й боялась почути те, що зруйнує весь мій світ… Тепер я зрозуміла,  чому він сьогодні по-святковому вбраний. Кастан віддає старі борги. 

— От тільки ясність розуму я зберіг,  а ще пригадав ким був ваш наставник. Ельдро таємно спеціалізувався на магії поневолення. І, певно, наш вельмишановний ректор роздобув його записи,  як єдиний спадкоємець, як чужа дитина, що стала сином. Саме тому ви могли чинити супротив Аріеллі,  саме тому принцеса отримала клеймо, точніше то ви його перетягнули, а Її Високість була поруч, і магія прилипла до неї через великий запас сил. То настільки ювелірна робота з тонкою матерією,  що я хочу вам зааплодувати.  Ви нагадуєте мені королівську кравчиню,  що вишиває дорогоцінним камінням і золотими нитками.