17.2

— Потрібно щось робити, — констатувала я, провівши долонею по волоссю.

Ми сиділи біля узніжжя батькового трону на сходинках. Тут їх всього три й вели вони до величезного корала у формі крісла з вершиною у вигляді корони.

Моракс з братом біля мене, Арі по ліву руку, й Будяк поодаль, як малий бешкетун, якого покарали за проступок. Після палких обговорень, ми всі стомилися. Довелось поновлювати заклинання задля того, щоб чоловіки змогли протриматись довше під водою. З мене то витягнуло всі соки й з часом стало здаватися: то все сон. Дуже жахливий й намальований хворобливою свідомістю під час лихоманки. Як хтось міг поневолити морського володаря? Його навіть кракен боїться торкатись своїми загребущими щупальцями.

— Нам ще завтра телепортуватись до матері, — хрипло заявив некромант, — представляти солодку парочку Джаго-Лірея та відбиватись від нападів Прісцилли.

Виглядав Моракс ніяк й жалівся на нудоту й на те, що шкіра місцями починає пекти від солоної води. Зазвичай так і трапляється з тими, хто вперше користується заклинаннями, щоб потрапити на дно морське вперше. З кожним наступним разом тіло загартовується, як і розум піддається стихії.

Наріан же почувши про наш ймовірний союз з Будяком, відділився від стіни й поглянув на мене так… Ображено чи що. Наче все життя кохав, не одружився з іншою жінкою й був аж таким вірним-вірним, що до рани прикладай та дивись на чудотворний результат.

— Прісцилла дівка така, вмить схопить хтивого Будяка, — продовжував дражнитись некромант, попри свій стан, — й зробить йому а-та-та!

Мене починало обурювати його легке ставлення до всього. Наче нині не дівся кудись морський король з небезпечним артефактом на шиї. Я боюсь навіть уявити, що буде, якщо Серце потрапить не в ті руки… Згинуть всі моря? Океани? Може світ заллє вселенський дощ й нам доведеться вибиватись з сил, щоб зберегти бодай трохи людських життів, перетворювати потопельників на сирен чи русалів. Джаго скривився, й вдав, що не почув шпильки брата. Він мав хворобливий вигляд і без того, я здригнулась, коли чоловік зціпив зуби й поклав руку на грудину. Якби ми були на суходолі, то чоловік давно б лежав на мармуру. Посерйознішав й Моракс. Усмішка некроманта спала з лиця й він дібрався до свого брата.

— Що знову? Прокляття? Хвороба?

— Іскра його знає, — прошипів Джаго, — всередині все розривається.

Й де Данр молодший почервонів. Декілька бульбашок повітря вийшло з його носу, а слідом за ними — кілька капель крові. Я наблизилась до чоловіка, але тут же відсторонилась.

Мене вдарив Моракс.

— Принцесо, куди лізеш! — зашипів він. — Хочеш довіку з ним руками скріпитися? Ти у своїй стихії й закляття, що наклала Селенія стане сильнішим в тисячі разів.

— Руки! — зірвався з місця Ейріан. — Ти як з моєю сестрою поводишся, смертний? То тобі не таверна дівка якась!

Лють в очах Ейріана грала великими хвилями. Я відчувала, як холоднішає навколо вода й стихія бурлить… Ні! Цього не може бути!

— Ейріане, — сказала тремтячим голосом. — Море тебе слухається…

А далі все перетворилось в безумство: Арі зірвалась на Будяка, бо почула його кров й збожеволіла. Мене вона не слухалась, як і не зупинив її спантеличений брат. Ейріан просто застиг біля трону з відчиненим ротом від здивування. Моракс намагався відбитись від божевільної акули, та вона прокусила його руку. Закінчилось все Наріаном. Той просто проткнув мою улюбленицю тризубом і як ні в чому не бувало, відніс мертве тільце геть з зали, залишаючи по собі червоний слід крові.

— Моя Арі… — я ледь не заплакала, — ти що наробив, бовдуре?

Втім, на щастя Наріана, він більше не з’явився.

— Охолонь, сестро, — сказав Ейріан, — заведеш собі нову акулу, спокійну… Ти ж знаєш, якщо улюбленці не контролюють себе при людській крові, то скоро почнуть кидатись й на нас.

Я хотіла заперечити, та Ейріан не став мене слухати. Десь пронизливо заспівала сирена. Морське царство поверталось до звичного життя. Сумна пісня луна простором і кожна володарка магії голосу під водою підхоплювала цю тональність й розносила далі. Мені навіть здалось, що води потемніли…

— Він живий, Ліреє, — Ейріан опинився поруч, — я вірю в це, пошуки продовжуватимуться.

Принц обійняв мене. Спантеличену, розгублену і стурбовану.

— Він міг просто відмовитись від престолу, — продовжував підбадьорювати мене брат, — таким чином перекинути силу серця від себе. Ти ж знаєш?

Я кивнула, пригадавши батькові слова про те, що існує маленька вірогідність зробити так, щоб цінні речі не потрапили до чужинців — використати силу й передати її родичу, от тільки…

— Скарбниця! Потрібно перевірити чи вона для тебе відкриється.

— Я, звісно, вибачаюсь, та у нашого Будяка зараз всі голки всохнуть, — пробуркотів Моракс, — якщо він подохне тут на дні морському, то його рабське клеймо може перекинутись на мене, по-перше!

Некромант розвів руками.

— Нагадай мені, Ваша Високосте, виловити Аріеллу й випитати деталі договору з майстром рабських заклинань, а ще… Де Мальв добереться загребущими рученьками до молодого й прекрасного тіла, як він промовив своїм спільникам, покаже яким повинен бути справжній чоловік дурній підмінниці-русалці. На тобі й Джаго висить невидиме заклинання-маячок, якщо хтось з вас скасує шлюбну обітницю, тоді й королева, й граф, розіграють свою партію!