17.1

— Щось потрібно з цим робити, — промовила я.

Розгублено стояла й навіть не знала, що вдіяти: якщо батько не відізвався на мелодію родинного артефакту, тоді з ним трапилось щось й справді жахливе.

— Цікаво, які такі таємниці відомі… — Ейріан зіщулився, потім перевів погляд на мене.

— Брати де Данри, — похмуро відповіла я, — лорд ректор магічної академії та його брат володар Темної фортеці.

— І скромна володарка мого братика-раба, — єхидно додав Моракс, вказавши на знаки на наших руках. — Здається, подібна магія у водних королівствах заборонена.

За нашими спинами відізвався Морін. Старий пеньок вмить підскочив й зарухав кінцівками, підпливаючи до нас. Зі страхом глянув на мої долоні, наче боявся, що якийсь артефакт знову перетворить його в статую. Він користувався схожим куполом, що й Моракс з Джаго, до хвоста старий радник ще не дослужився. Ейра хотів цього року провести трансформацію, але щось пішло не так…

Не встиг Морін й слова вимовити, як Моракс вхопив його за шкірки одягу й зазирнув у вічі.

— Хто матір Дірани, яка з сестер-відьом? — прошипів він. — Відповідай, ти ж точно повинен знати, як і Її Високість Кайла.

— Морська відьма, — зляканий радник пробелькотів й затремтів.

— Ім’я кажи! — підвищив голос Ейріан.

— Селенія, — відповів за нього Моракс й поморщився, — сумніваюсь, що вона витікала з моєї темниці, — прошепотів він тихо.

Арі намотувала кола по тронній залі, тепер вже приміряючись до Найріана, що нервово стискав в руках тризуб. Час від часу сіра бешкетниця зупинялась за спиною Джаго, наче задумала якусь халепу для Будяка. Моя улюблениця — не проста тваринка. Вона магічна й наділена розумом, тому поки лорд ректор залишався цілим лиш завдяки нервовій напрузі.

— Темниці?! — де Данр менший так здивувався, що аж відштохнувся ногами від мармурової підлоги. — Ти полонив відьму?

— Нагадую: вона наша піддана в першу чергу.

— Піддана, що зі світу зжила своїх сестер, — похмуро мовив чоловік й відпустив Моріна, — і нажила від морського короля двійко дітей. Одну відправили до кланів океану, де, я маю думку, безслідно зникла одна з частин ключа до артефакту серця океану.

— Всі води — суцільний океан, — задумливо повторила я фразу, що колись мені вчитель повідомив. — А керувати ними може тільки один…

— Мені потрібно до Її Величності, — зненацька схаменувся Морін, — я забув дещо їй повідомити.

Ейріан з-під лоба зиркнув на королівського радника, але кивнув охоронцям, що супроводжували старого підлабузника. Братик його ніколи не любив й волів здихатись від нього за будь-якої нагоди. Я дивилась у спину Моріну, і розуміла: дарма ми його відпустили, його б нині допитати добре. Єдине, на що ще мала надію… Може мати схаменеться? Просити її скасувати моє навчання в академії безглуздо, тепер Аталіс став ключем до розгадки минулого і треба за нього триматись. А ще… Я твердо вирішила, що вивчу земну магію, чого б це мені не вартувало і всю душу витрясу з некроманта й Будяка, щоб вони допомогли.

— Я спробую знайти батька, — прошепотіла, — може на цей раз відізветься?

— Не хочу тебе засмучувати принцесу, але, всі ваші спроби будуть марними, — відізвався Джаго. — Здається мені, він потрапив у засідку чи пастку…