15.2

— Не буду переповідати всю довгу історію академічних хронік прокляття, — Моракс зиркнув на брата, — он, лорд ректор сам розповість, якщо його совість прокинеться.

— Ти знову пхаєш носа не у свої справи, — пробубнів Джаго, пильно вдивляючись в некроманта.

Щоки його почервоніли, а долоні стиснулись в кулаки. Вочевидь, не тільки мене сьогоднішній день «добивав». Нерви у де Данра, здається, ніякі, ще з тих часів, коли він вперше впав в будяки.

— Принцесо, нагадай мені розповісти тобі, як повністю зламати захист до його рабського клейма. Бачиш-но поки ти лежала без свідомості, Хитрий Будяк провернув деякі маніпуляції, не скажу, що то позбавило його повністю від твого впливу… Але спроба одна, друга, кілька жертв і заборонена фраза, і оп, — Моракс плеснув у долоні, — вийде володар і рабиня.

Декілька іскорок метнулось в сторону темного мага, але не завдавши шкоди, вони розтанули у повітрі.

— Вибачайте, принцесо, — Моракс взяв мене під руку, — ваш наречений, — прошепотів біля вуха, — ой, фіктивна шторка, щоб не потрапити до якогось бездарного графа, трохи не в собі. Але обіцяю! Ми знайдемо управу на цю бяку.

Й повів чоловік мене за собою, залишаючи ректора за спиною. Наче вони помінялись місцями, наче то Моракс істинний правитель академії. Розправивши плечі, він виставив захисний бар’єр від зайвої уваги, змусивши Джаго послати чергову хмарку іскорок.

— Ще побачимо хто кого, — хмикнув некромант.

Декілька напівпрозорих намистинок магії все ж пробрались крізь захист й підпалили каштанові коси, але Моракс хмикнув і швидко погасив полум’я, навіть я не встигла зреагувати.

— Можна мені втекти з академії? — спитала, коли ми відійшли на безпечну відстань. — Ви… Ти… Допоможеш?

Плуталась і в словах, і спідниці сукні. Світ перед очима обертом йшов, якби не вчасно б сперлась об стіну.

— Радника мені не розчаклувати, мати мене вважає підмінком, батько, певно, сумнівається, а лорд ректор від небажаного шлюбу не врятує, — шепотіла, хоч знала: студенти, які проходять повз навряд чи нас почують.

Вони навіть не звертали на нас уваги, настільки потужними виявились чари некроманта. Він торкнувся мого плеча.

— Історію з радником потім розповіси. Тобі все ж не варто повертатись до проклятих кімнат, — зітхнув він, а коли зустрівся зі мною поглядом, продовжив, — Джаго проклятий, він не може на довгий час покидати академію. Цезаріус колись був його кращим другом і слугою, аж поки не зрадив і не спробував братика прибити.

Моракс скривився й допоміг мені підвестися. Якось в тому просторому коридорі, де нині ні душі, нам стало тісно. Я тонула серед хвиль безсилля, емоційної виснаженості та краху. Декілька тижнів тому ті безтурботні дні здавались такими щасливими, такими кольоровими й солодкими… Жах прийшов після усвідомлення, та й зустріч з Аріеллою, всі можливі звинувачення Будяка — ніщо.

— Чому ти мені це говориш, некроманте? — прохрипіла й закашлялась.

— Скажемо так: мені тебе жаль, — тихо промовив, торкаючись рукою лоба, — та й наречену брата треба шанувати.

— Мораксе, — закотила очі й важко видихнула, — давай без сарказму. Будь ласка.

— Він в тебе закоханий, — пробубнів чоловік, дивлячись в сторону, — після свого останнього падіння в будяки, так точно… Ще ніяку жінку він не згадував кожної нашої розмови.

Зненацька Моракс почервонів й відступив. Прочистивши горло, він глянув у сторону дверей проклятої кімнати. Ті відчинились й звідти вийшли близнючки. Дух розпорядник летів поруч зі старшою сестрою й щебетав пташкою якусь стару історію. Молодша йшла за ними, хоча затрималась й глянула в нашу сторону, потім — кинулась доганяти свою компанію.

— Брунгільда стала духом академії добровільно, — подав мені руку Моракс, — вона однокласниця нашого діда і її хвороба не піддавалась лікуванню. Саме через ритуал її порятунку я став некромантом, і відповідно, став вигнанцем й жителем Нижчого світу. А от Цезаріус… З ним все набагато складніше. Він напав на нашого молодого Будячка, отримав відповідь, порушив присягу крові, але ж Джаго був би не Джаго, якби б не намагався добити бідного служку кинджалом.

Моракс фиркнув й скривився, наче скуштував єдиний кусочок сирої риби, серед всіх добре приготованих. Він почекав, поки я почну твердо стояти на ногах й повів за собою до кімнати.

— Мій брат то ходячий катаклізм, ще дивом він архімагом став. Так от… У ті хвилини спрацювало подвійне прокляття. Цезаріус перетворився на привида. Джаго ж став пов’язаним з академією, ще тоді наш дід прибіг, частинка його сил затесалась у цьому божевільному хаосі теж.

— Саме тому він досі тут й поставив такі умови для ректора? — спитала я, завмерши.

— Так. Оріс справжній ректор, він був ним, поки братик здобував звання архімага, а потім сили справедливості змусили його зректись посади й стати викладачем. Він навіть з роду вийшов, щоб покарати нашого Будячка. А весь викид енергії некромантів впав на мої плечі, до речі, по хребту за інцидент в Аталісі отримав я.

На цих словах Моракс відчинив двері до проклятої кімнати, наче до своєї власної та пропустив мене вперед. Правда, підтримуючи за плече. Тут пахло апельсинами, від запаху парфумів близнючок, ледь не задихнулась.