14.1

Я повинна б за словами некроманта відпочивати після тієї пригоди з нечистю, та… Кому казати? Де Данр, мов скажений, плентався з одного коридору Аталісу в інший. Похмурий лорд ректор відкрив двері до маленької кімнатки, в яку ледве сам міг поміститись. Полиці з підлоги до стелі в ній вміщували сотні склянок еліксирів, дивні компоненти. Деякі з них я вперше бачила в житті. Довелось мені стояти біля гобелена у коридорі, рухати багатовічний пил, що тонким шаром осідав на тканині. Магія, до речі, у таких випадках безсильна, а водна стихія запросто зробить так, щоб фарбу з волокон виїло чи просто знищить полотно. Джаго після відмови діда у допомозі — похмурий, наче грозова хмаринка, ще трішки й розпочне блискавки метати. Ми майже не говорили за останніх три години, кожен думав про щось своє.

Тільки сперлась об стіну, переносячи вагу тіла й зітхнула з полегшенням, як почула кроки за спиною.

— Ваша Високосте? — знайомий до скрипіння зубів, купання в болоті й цькування морських звірів, голос змусив закотити очі. — Невже принцеса опустилась до крадіжки? Настільки низько донька королеви не падала.

Айліз вийшов з-за кутка. Я ж важко зітхнула й відчула, як лорд ректор затих і притаївся. З коридору його зовсім не видно. У ті секунди, довелось схрестити пальці, сподобившись материним служницям, щоб недонаречений не помітив Джаго. Язик його — ворог його.

— Не дарма від тебе відмовляться, — сказав, він зупинившись й обводячи мене поглядом з ніг до голови. — Її Високість вже радиться з моїм батьком. Здається, комусь доведеться повзати на колінах перед лордом де Данром й благати про шлюб.

Від тієї хитрої, огидної посмішки захотілось пульнути в негідника кількома сферами брудної води. Я ще сама не знаю, як складеться доля, мені ще ніхто нічого не повідомив, а недонаречений вже святкує. Не вистачає ще келиха з шампанським в його руках? І за що він настільки мене ненавидить? Наші заручини давно скасовані, а шрами від укусу акули лікар вже давно прибрав за допомогою спеціальної магії.

— Ну, якщо надумаєш, зможу тебе врятувати, — показав білосніжні зуби ще більше, — думаю, стояти на колінах перед мною принцесі буде більше до вподоби, аніж поруч з архімагом.

Сам же Джаго смикнув легенько мене за руку, приводячи до тями та збиваючи з заклинання. Води б просто затопили коридор й знесли Айліза.

— Що шукаєш, принцесо? Невже вирішила приворотне зілля з запасів академії вкрасти? Чи гірше: отруту, щоб випити завтра на світанку? — зробив невеличку паузу й хмикнув.

Айліз зробив крок ближче, нахилившись так, що відчувши неприємний запах парфумів, я ледь не пчихнула.

 — Ну що, принцесо? Слова закінчились? Чи язика у воді морській загубила?

Я тільки руку підняла, щоб стиснути недонареченого за горлянку, вхопила за шию, а перед тим метнула в очі молодика воду. Не встигла насолодитись, як шкіру обпекла іскра, а де Данр різко відсмикнув мене від Айліза.

— Адепте де Гюр! — рикнув ректор.

Поки мій недонаречений прийшов до тями, витерши очі, поки помітив наші скріплені руки, то ледь аж не плюхнувся на м’яке місце від здивування.

— Не зовсім розумно ляпати про державні таємниці, як корова на землю, майже на кожному кроці. Якщо ж радник припустився такої помилки, мій обов’язок — повідомити про то королеву.

Здається, адепт де Гюр зблід. Він розгубився і все ніяк не міг погляду відвести від скріплених долонь. Врешті його відпустило й Айліз схилив голову.

 — Лорде ректоре, я лише переймаюся честю Її Високості.

— Честь принцеси не потребує вашого захисту, — ректор ступив уперед, змусивши хлопця відступити. — А от ваша репутація… Тане на очах, особливо після дисциплінарних відпрацювань у професора Парлі, певен, у конюшні академії завжди потребується зайва пара рук, — поміркувавши, ректор торкнувся плеча Айліза. — Мінімум місяць!

 — Але… — хотів заперечити хлопець, але наткнувся на суворий погляд Джаго й затих.

Зрештою, він кивнув, глянув на мене. У його очах бачила чітке: «Я ще з тобою поквитаюсь, принцесо», й вклонившись почимчикував геть. Джаго повернувся до складу з еліксирами й важко зітхнувши, прийнявся роздивлятись етикетки. Та не встигли ми знову насолодитись тишею, як з-за кутка з’явився злий, як тисяча акул, Моракс.

— Брате, що в фразі: «Принцесі потрібен відпочинок в ліжку мінімум два дні» тобі не зрозуміло?