Глава 11

Змовницький шепіт Моракса лунав навколо нас. Від нього зблідла королева, а морський володар ледь чи не знову посивів. Батько стиснув руки в кулаки, а ректор Аталісу тільки важко зітхав й тримався за голову вільною рукою. Я ж весь час перебувала в стані тихого жаху, споглядаючи світ великими, як монета, очима. Мені все ще ці події здавались сном, хотілось, щоб хтось пробудив від жаху, щоб повернув у те безтурботне життя яким жила тиждень назад. Коли проєкція вклонилась й зникла, розмова з некромантом з далеких земель, завершилась. В кабінеті лунала тиша, а матір ледь черговий удар не вхопив: жінка важко дихала й бралась за серце.

— Мені потрібно до лікаря, — ніяково мовила Її Величність й глянула на Ейру.

Її намір видати мене за графа де Мальва, що виявився одним зі змовників, заключена з ним магічна угода, створила прірву між нею та чоловіком. Батько тепер на неї дивися зі суворістю, любов тінню згасла в його синіх очах.

— Зараз підеш, — промовив правитель, — думаю, наш зять, — батько прочистив горло й зиркнув на мене, — виділить тобі свого привида-маріонетку, тебе проведуть до лікарського крила, дружино.

У тому його погляді читалось як і «тільки спробуй втратити шанс вийти сухою з води, використавши ректора», як і «Ліреє, я тебе приб’ю тихою та темною ніччю». 

— Зі змовою розберемося, — Ейра відкинувся на спинку крісла й побарабанив пальцями по столу, — спів сирени чують тільки обрані, а слова некроманта — одиниці й нікому до думки не приходить, що треба про це патякати.

— Те, що відбувається у моєму кабінеті, тут й залишається, — похмуро видав Джаго й поправив кілька прядок волосся.

Звісно залишається, змовники у великому торті заколоту не забули виділити ласий кусочок, як академія Аталісу. Саме тому некромант Моракс розповів про дивну розмову, що підслухали його привиди, ну й через якийсь борг своєму братові, але то їх справи. Й щось підказує мені: ця інформація ніколи не дійшла до вух правителів, або за дуже велику суму. Батько й так обіцяв виділити необхідні для Моракса реагенти й відправити їх з караваном у мертві води. Торгівля між світами завжди існувала при будь-яких обставинах. Мати ж мовила, що теж додасть скриньку зі скарбниці роду де Ран.

— Думаю, морську відьму нині буде важко віднайти, — задумливо виказав Ейра й підвівся, — мене чекають важкі часи, — знову колючий погляд в мою сторону, — ех, Моріуса зараз би сюди…

Я могла тільки згорбитись, що й зробила, важко було не піддатись нестримному бажанню сховатись під стіл.

— Судячи зі всього, потрібно ще провести додаткове розслідування: магія того артефакту може виявитись замаскованою під сили Аліди.

— Аліди? — я нервово ковтнула.

— То її справжнє ім’я.

— Стривай, тобто то молодша з їх сімейства? Старша десь зникла, а карга прикидалась нею?

Кивок і я ледь не сповзла на підлогу, щоб перетворитись на калюжку.

— Чому ти мовчав, тату?

— Я не знав. Тільки здогадався сьогодні, з вашої розмови, й то… По деталях, що лорд архімаг помітив. Нам, жителям моря деякі речі вже звичні, а погляд мешканця суходолу помічає нове, — Ейра зробив декілька пасів руками і я відчула легенький холод на шкірі, — заборону повертатись додому студентів ганьбитись.

Ейра Аква попрощався, легенько вклонився й королеві, сухо промовивши її ім’я. Кайла ж весь цей час вирувала серед своїх думок, розбита новинами й емоціями.

— Чекай! — крикнула вона й різко скочила з місця, вхопивши чоловіка за плече. — Проведи мене до лікаря.

Морський правитель мовчки споглядав її.

— Будь ласка…

Легенький кивок. Ми з Джаго сиділи у тиші, хоч почули легке гиготіння й батькове: «Хтивий Будячок». Здається хтось оцінив табличку. Джаго вчергове вдарив себе рукою по лобі й важко зітхнув.

— Від однієї напасті на свою голову наче позбувся, — зітхнув він, — так й інша з’явилась.

— Ну принаймні я не збиралась наказувати вам спати зі мною, лорде ректоре!