10.2

— Не очікувала чого? — промовив батько, насупившись.

Потрібно віддати потрібне Ейрі Акві: у своїй людській формі він вражав. І красою, і фізичною формою, і рівнем магії. Джаго схилив голову вітаючи ще одного правителя в його скромному кабінеті. Моє ж серденько вже пішло в п’ятки напевно, десь стукало на рівні підлоги, витанцьовувало невідомий танець від напруги, що вирувала в кімнаті. Лорд ректор прочистив горло, коли Ейра затримав погляд на наших скріплених руках. Двері скрипнули й врешті зачинились. Показався ледь вловний оку димок від Цезаріуса. Хай ще покличуть всіх студентів академії, щоб вони глянули на «диво».

— Здається, доля знову переграла твої карти, кохана, — промовив морський правитель наблизившись до королеви.

Кайла лиш фиркнула й склала руки на грудях, старалась тримати лице та я знала: під тією червоною маскою, палає лють, що ладна спопелити імперії. Батько сів у крісло за запрошенням ректора й став розглядати нас, наче яких піддослідних рибок. На них зазвичай Ейра тренується в магії або випробує нові заклинання. Джаго підійшов до свого місця за столом, підставив і мені стільчик й задзвонив у дзвіночок, наказавши Цезаріусу принести теплі напої й ласощі. Подібне, звичайно мало допоможе, але правил гостинності він дотримався. Всі чекали лиш на Кайлу у тій гнітючій тиші, що все ніяк не хотіла йти до столу, а сиділа на диванчику. Лиш після суворого погляду Ейри мати все ж приєдналась до нас.

— Буде тобі уроком, щоб на майбутнє не будувала піщаних замків біля лінії морського прибою, — сухо вимовив чоловік, постукавши пальцями по підлокітнику, — і обов’язково ставила до відома мене, а то прогрузнеш в інтригах, тільки тебе витягай.

Потім, коли Цезаріус обережно поставив на стіл чашки й тарілки й зник на зовсім, батько почав пропалювати поглядом Будяка.

— Що ж, архімагу, розповідайте. Радію: академія на місці, от тільки з донькою проблеми…

Від його докірливого погляду я ледь не заглитнулась чаєм.

Й Джаго де Данр, використавши заклинання істинності й поставивши захист на розмову, щоб ніхто не підслухав, мов той казкар, повідав всі подробиці останніх днів. Ейра реготнув з історії про табличку, насупив брови, коли почув про рабське клеймо, сирену й морську відьму.

— Перенесення прокляття на смертного з суходолу карається смертю, — і поглянув тато на мене, — ти повинна це знати, така доля твоєї служниці.

— Вона мені ніхто, — пробуркотіла я, відпивши ромашкового чаю, — ти, краще скажи, як нам руки роз’єднати?

— Ніяк, — серйозно мовив морський володар й хижо всміхнувся.

— Що?! — в унісон прокричали ми з матір’ю.

Остання ледь не зомліла, коли вкотре поглянула на скріплені магією й фіолетовою ниткою руки. Здається, сьогоднішній день її надломив. Випурхнули, як пташка з вікна, плани, які вона будувала довгий час. Єдина радість: тепер недоторканість Аріелли зникла. За традицією вважається, що коли дівчина готується до весілля, її чіпати не можна навіть королям, а от вже після заміжжя голови летять у всієї сімейної пари, якщо дружина ну дуже сильно намагічила.

— Морська відьма, — тихо відповів Будяк й хмикнув. — То її магія, доволі непростої природи, і думаю, навіть твій батько тут не допоможе.

Ейра кивнув.

— Нитку долі можу зробити невидимою та безболісною, а розплести її — питання ще те, — він задумався й почесав бороду, — у відьми своє джерело.

— Тобто? — я ледь не вискочила з-за столу. — Вона ж вічно ображена, бо бачте, великий правитель не дав її сестрі джерельної води.

— У них в сотні разів вода слабша. Якщо я навіть капельку застосую з нашого, невідомо чи ваші руки не зростуться назавжди.

Тепер зомліти хотів лорд ректор, що відкинувся на спинку крісла й вивчав візерунки на столі.

— Я передбачав, що все може обернутись не найкращим чином, але щоб так, — розгублено мовив він, — тут хіба ту тараньку шукати й змусити скасувати закляття.

Біленький шар, що стояв на краю ректорського спалахнув: у ньому з’явилось зображення невідомого мені чоловіка. Хижі риси обличчя, темна мантія та капюшон на голові могли вказувати лиш на одне: некромант.

— Кхм, — прочистила горло проєкція, — вітаю, братику, говорити можеш?

Погляд некроманта впав спочатку на Джаго, потім — на мене й на наші скріплені долоні. Почулось присвистування й тихий сміх, потім вже закутаний в темне, обернувся й роздивився Кайлу й Ейру.

— Ваші Величності, вітаю! — прошелестів улесливий голос і я зі сторони побачила, як проєкція вклонилась. — Що ж обставини склались найкращим чином. Тут до мене в Нижчий світ декілька пташечок прилітали й думали: мої привиди не зможуть їх вислідити й підслухати. Дуже небезпечних для ваших тронів пташечок…