10.1

Здається, до матері почав доходити сенс усієї комедії. Принаймні аристократичний сміх, награний, натренований лютими наставницями ще в її дитинстві, змовк. Від натуги ректор впав на коліна, важко дихаючи і я чудом встояла на ногах. Королева відчувала, що десь поряд заритий скарб фальшивого золота, звузила очі, з підозрою огледіла нас.

— Обіцянки лорда Джаго де Данра нічого не вартують, — мовила Кайла. — Навіть, якщо ти вирішиш від нього завагітніти, все одно підеш під вінець з де Мальвом.

Лунка тиша переривалась хрипінням Будяка. Я вже добряче гойдалась на хвилях паніки й пустила декілька сльозинок.

«Ні, ні, ще раз ні, — подумала, ковтаючи клубочок емоцій. — За старого збоченця, одержимою владою я не вийду!»

В моїй голові не складувалось одне: як моя мати може погодити цей шлюб? Так, офіційно у де Мальва бездоганна репутація, великі статки й список зі трьох колишніх дружин. Перша померла, випавши з вікна, друга — при пологах, а третя втекла з його замку разом з якимось служкою. Зрозуміло, що високоповажний лорд такої образи не пробачив та розірвав шлюб. І, здається, то єдиний спосіб вирватись з його лап цілою та неушкодженою. Був.

Та, не все так просто... Блукаючи лабіринтами замку, я випадково підслухала розмову двох леді. І дізналась таке… Таке, що воліла б ніколи б не чути. Виявляється, граф де Мальв завжди поводився з дружинами суворо, цькував їх, бо у нього немає нащадка. А коли ж мова пішла за брудні подробиці та мої щоки почервоніли, я зрозуміла: то виявились зовсім не знатні леді, а працівниці дому розпусти.

То було два роки тому і свого першого русала у темних нічних водах я ще не знала, але нині ситуація змінилась. Тепер повністю розумію весь жах, що приховували стіни замку де Мальвів. Ще чого його мати-графиня вартує… Вона завжди щипала мене за щоки, наче малу дитину, якою милувалась. Її ж вічно рожеві, як пелюстки мальви, сукні ще досі сняться мені в жахах.

— Він навіть готовий признати бастарда? — прошепотіла розгублено й охнула. — Заради влади ладен виховувати дитину від іншого чоловіка?

Королева підтиснула губи, знову розправивши невидимі складки на сукні й гордо випрямившись.

— Він був вірним нашій родині при заколоті, — королева підняла руку, змушуючи мій порив слів застряти в горлянці, — у морському царстві є свої спадкоємці. Ти ж повинна гідно себе поводити на суходолі, ти єдина моя дитино, Ліє.

Знову ненависне ім’я, знову її бажання затиснути мене в сталеві кайдани та зробити покірною.

— У батька свої обов’язки, у нас з тобою, своє королівство.

Мій подив, обурення, тремтіння потонули у хрипі, що видав лорд ректор:

— Я її раб, — закашлявся він, — волю володарки над клеймом не можуть порушити навіть королі.

У тиші ми чули, як великий магічний годинник пробив закінчення чергового заняття, як до Кайли повернулась відповідь її чар. Вочевидь, батько вже на суші й тільки залишилось почекати, поки дух розпорядника проведе його по крутих сходах від пляжу, крізь внутрішній двір та величні коридори викладацького корпусу. Я навіть розрізнила притаманне Цезаріусу «П-ш-ш-ш». Той звук, з яким невгамовний привид зникав, ледь чутний, пройшов повз вуха приголомшеної жінки та Джаго.

— Що? — спитала правителька тихо, забувши за норми етикету.

Тепер вже її щоки помаковіли, зверхність вивітрилась, як дешеві парфуми.

Будяк же просто показав їй золоте клеймо, що нині виблискувало фіолетовим відтінком магії й вказав на мою правицю. Мати, як громом вдарена, підскочила до нас й миттю закачала мій рукав. Бинти впали на підлогу, а з її горлянки вирвався ошелешений стогін. Великими очима від здивування Кайла глянула спочатку на мене, потім — на Джаго.

— Клеймо володарки… — чи то розгублено, чи то розпачливо проговорила королева. — Але як?

Ректор нарешті піднявся на ноги. Обличчя його почало блідніти. У ті хвилини я відчувала себе маріонеткою: мати тримала сталевою хваткою скріплену з Джаго руку. Піддавалась я і його рухам, аж поки Кайла не відступила.

— Знаєш, Ліреє, такого я від тебе не очікувала, — від докору в її голосі я скривилась, — краще б ти академію на  малюсінькі камінці рознесла…

На цих словах двері розчинилися й до кабінету ввійшов морський володар, оглядаючись.