Глава 10

Сказати, що в ту мить, у мене всередині все перевернулось двічі, а ноги підігнулись від приступу болю, то мовчати навіки. Мати тут же відізвала свиту, попросивши своїх прибічників дістати якісь дрібні речі. Відіслала й охоронців, забувши про свою безпеку, Джаго, здається, в ті моменти тричі посивів й став вареним крабом, так вже його лють моєї матінки пробрала. Я… А що? Стояла чемною русалонькою, показуючи покірність.

— Це не те, про що ви подумали, Ваша Величносте, — невпевнено проказав чоловік, — я все поясню.

— Авжеж розповіси, якщо не хочеш через кілька хвилин зустрітись з катом, — мати хижо всміхнулась, чаклуючи напівпрозору сферу.

Ой лишенько… Ще зараз по її магії кличу й батько явиться сюди. Телепортуйте мене в далекі землі, тоді ж почнеться пекло! Про явні наслідки й сам Джаго розумів, хоч старався триматись гідно. Ми мовчки дійшли до його кабінету, де королева прочитала ту китом прокляту табличку, а потім зиркнула на мене. От куди поділась та чорна тканина, що закривала букви?

— Знову? В академії настільки нудна програма, що тобі жартується і днями, і ночами?

— То не я! — заволала на весь коридор не витримавши. — Ваша Величносте, майте совість, я б написала щось набагато гірше!

Як там не було, але мої слова мати пропустила крізь вуха. Коли ми тільки переступили поріг, двері за нами замкнулись.

— Ну, і як поясниш, лорде Джаго?

Кайла склала руки на грудях й не зводила з нас очей. Ілюзія спала й на поверхню вилізла вся правда: наші зчеплені воєдино руки, перемотані фіолетовою ниткою та ще й скривавлені. Ректор випрямився й важко зітхнув.

— Ваша Величносте, — потупив погляд він, — я все розповім, ніяким чином не претендую на руку і тим паче на серце принцеси.

— Ще б ти посмів, — перебила його правителька й сіла на диван, — вже й так заручений.

Останні слова королева процідила крізь зуби, зверхньо споглядаючи на ректора. Аріеллу вона на дух не переносила й шукала способу, щоб позбавитись її, але підступна вдовиця виходила сухою з води.

— Й не збирався сплутати ваші державні плани, — додав з напором Будяк, скорчивши гримасу сповнену відчаю.

Кайла ж підтиснула губи й розправила спідницю темної, як ніч, сукні, обшитої золотом. Матінка не любила чорні відтінки й вдягала їх тільки тоді, коли справді лихо траплялось.

— Багато собі дозволяєш, архімаг. Може й ти ректор академії, але влізати в справи королівства, як черв’як під камінь, не дозволю. Для Лії вже обраний гідний її статусу наречений, а оте твоє заклинання — дитячий лепет.

Й вказала вона на руки, що злиплись воєдино.

— Стривайте! — тут вже відізвалась я, вирячивши очі. — Чоловік?

— То не моя магія, — одразу після мене пішов в атаку де Данр, — то взагалі морська відьма наслідила.

— Хто? — виступила вперед, ледь стримуючись, щоб не кинутись до королеви й не потягнути за собою Будячка. — Хто?

— Герцог де Мальв, — ліниво протягнула Кайла й стала очікувати.

— Що? Ні! Краще… Краще вже Джаго! Я згідна, стати вашою дружиною, лорде ректоре, — розвернулась до чоловіка й зазирнула в його вічі, — що стоїте! Обіцяйте одружитись зі мною, не відати в руки старому й горбатому тирану!

Якась сила змусила його підкоритись. Чоловік задихав важко, мою ж правицю, наче стовби вогню заволокли, так розчервонілась шкіра. На лобі Джаго виступили бісеринки поту.

— Обіцяю, — процідив він крізь зуби, спротивляючись моїй волі.

— Скасуй заручини з Аріеллою, — додала, відчуваючи, як калатає серце в грудях, — сьогодні ж. Обіцяй!

Чергову згоду він видавив з себе з неохотою, з натугою, почервонівши, як пелюстки маку.