7.1

Аріелла зухвало засміялась, обвівши мене поглядом. Потім посмішка її зникла, а по обличчю пробіглась тінь… Страху? Одного разу вона вже переходила мені дорогу й закінчила погано, а от королеві.. Здається, Аріелла чи не перша в списку інтриг проти правительки. Її батька стратили за участь в змові, а її ж причетність не довели, а ще чоловік… Раннє заміжжя для цієї леді скінчилось одинокістю і вбранням вдови.

 — Хіба ж я потребую дозволу, любий? — мовила, посміхнувшись. — Аталіс завжди відкриває свої двері для тих, хто цього потребує.

Я відчувала напругу, що вирувала у повітрі. Бачила маленькі іскорки, що з’являлись біля його пальців. Аріелла ж погляду не зводила з плям на моїй руці. Вмить обличчя її посіріло. Джаго виступив вперед, ніби намагався закрити мене собою, хоча, підозрюю, то радше інстинкт самозбереження, ніж щира турбота. Ні мати, ні батько завданої шкоди мені не пробачать.

 — Геть звідси, — коротко й різко мовив він. — Ти захисту цих стін не потребуєш!

—  А де ж твоя гостинність, коханий? Декілька днів тому, падав в ноги, просив помилування, а нині…

Вона простягнула руку, торкаючись його плеча. Я ледь не пирснула, уявивши, як її пальці обпікають іскри ректорської магії, пропалюють дірки у самих несподіваних місцях одежі. Ще трохи й Джаго б загарчав, мов собака. Принаймні, стиснув руки в кулаки та поставив невидимий захисний бар’єр. Темноволоса інтриганка навіть оком не повела, магиня з неї нікудишня.

— Ти небажаний гість тут, — продовжив чоловік, — сама знаєш за що таку славу заслужила.

— Впусти мене! — наказала й зазирнула в очі Будяка. — На коліна!

«Що робиться?» — захотілось верещати.

В повітрі настільки сильні імпульси магії, що у мене аж зуби звело, а червоні рани запекли вогнем. Ректор важко задихав, тримаючись за серце.

— На коліна, — прошепотіла Аріелла, — й проси пробачення у своєї нареченої!

Він встиг вхопитись за край парти. Ноги лорда підігнулись й він застогнав, капельки поту виступили на лобі. Аріелла ж спостерігала за чоловіком. Я бачила, як навколо неї розповзаються сили стихії — маленькі капельки. От тільки… Тільки ця леді дуже слабка в магії, для неї подібне створити проблематично, а тут вона проти архімага виступає. А Джаго? Він не може їй зашкодити? Чому? Я ненароком торкнулась де Данра, намагаючись зрозуміти, що ж тут відбувається.

— Ти… Вічно плутаєшся поруч? І чого принцесі у своєму болоті не сидиться?

— Хотіла б спитати те саме, — похмуро заявила, збираючи докупи енергію водного прокляття.

Хай-но тільки з академії вийде, хай-но. Болото їй покажеться раєм після вічного дощу над головою. Я постараюсь, кину всі сили, щоб закляття простояло якомога довше. Й байдуже на наслідки!

— Геть! — застогнав Будяк, все ж впавши на коліна. — Геть звідси обидві! — він важко заревів, червоніючи.

— О, коханий схаменувся, — мовила жінка після чергового виру магічної сили за її спиною.

Що то взагалі таке? Чому ректор ледь дихає? Зі стелі показалось зацікавлене око духа-розпорядника, а потім — вся його голова. Видовище химерне й таке собі. Стовб іскорок так й не долетів до стерви-леді. Вона ж посміхнулась, а я… Зніяковіла. Будяк вже лежав на підлозі, тремтячи.

— Припини, — процідила крізь зуби я. — Це вже заборонена магія!

Ступивши декілька кроків вперед, стала напроти бездушної, що псувала життя добрячій половині знаті та все знаходила спосіб, як вийти з води сухою. Зазирнула у безсоромні очі без капельки людяності. Совість в ній давно вже спить.

— Він мій раб, — прошипіла жінка, — геть з дороги! Захочу — накажу йому викинутись з вікна, захочу — накажу тобі зашкодити й він не осмілиться піти проти моєї волі.