5.1

— Записуйте тему, — наказав Джаго з притаманною йому байдужістю, ніби ми не учні, а ряд каменів біля моря. — Сьогодні вивчаємо основи захисних бар’єрів та перші принципи нейтралізації стихійного впливу.

Я дістала зошит, прикрашений черепашками, то подарунок Брунгільди, яка вранці, прошмигнула до мене з теплим чаєм. Тільки я очі відкрила, дух одразу поставила теплий напій й сушені водорості у цукрі, побажала гарного дня й полетіла клопотати на кухню. Джаго, тим часом підніс руку, й над кафедрою спалахнула сферична оболонка: прозора, з ледь помітними струменями магії, що показувались на її поверхні, згасаючи, мов ті зірки.

— Хто скаже, яка помилка тут допущена? — склав він руки на грудях й окинув аудиторію поглядом, шукаючи жертву.

Я бачила нерішучість в очах однокурсників. Повисла важка тиша, і здавалось, що за ці дні в академії, ректор встиг залякати добрячу половину студентів. Сфера розділилась на декілька ідентичних частинок й пролетіла нашими головами. Схожу практику проводив і мій вчитель, але різниця… Де ж вона? У тих переплетіннях стихій важко щось узріти, здається, лорд ректор спеціально дає завдання з морськими зірочками для ускладнення.

— Прекрасно, — десь через хвилину саркастично промовив Будяк. — Ще трохи і я почну пишатись роботою Айрін й рівнем підготовки її студентів. Якщо вони не можуть розрізнити елементарного, то може їм не місце в Аталісі?

Й глянув він на мене, ніби кидав виклик. Так ще людські вельможі споглядають, бажаючи перевірити королівську дочку на міцність.  То радше зів’ялі квітки минулого, відголоски далеких подій. Змову матері вдалось задавити, але якою ціною? Вона втратила всю родину: матір, братів, чоловіка та дитину. Кайла вціліла лиш через море, бо навідувалась до острівного народу, що неподалік бар’єру світів і поділяє нашу реальність на нижчу і вищу. Її зустріли бойові кораблі загарбників і вщент розгромили флотилію, не зважаючи на королівські знамена. 

Вона вижила, бо Ейра виявився поруч, шум на морі привернув увагу й правитель власною персоною поплив глянути причину занепокоєння народу. Так вони зустрілись, а я іноді ще досі думаю про долю матері, якби не вода з цілющого джерела, всі ті муки трансформації, які вона пережила й шум громадянської війни. З того часу пройшло двадцять з гаком років, а докір за своє існування, за те, що скріпила союз двох бунтівних правителів з дуже непростим характером, відчуваю досі. Бачу ті іскорки в очах людей…

— Адептко де Ран, — почула голос, що змусив винирнути з роздумів, — може ви продемонструєте хвалене навчання майстрів науки з океану?

Він знаходився поруч з гордим виразом обличчя, відволіклась настільки, що аж не помітила, як ректор підійшов.

— Так я і думав, — промовив чоловік, вочевидь по-своєму сприйнявши мовчанку.

Десятки зо два адептів завмерли в очікуванні. Я ж насупилась.

— Думаю, — тихо відповіла.

— Треба ефективніше, — прочистив горло Джаго.

У відкриту він мене гнобити не розпочне, йому треба причину, але за той глузливий погляд я вже готова його придушити. Підвелась й пройшла повз Будяка, ненароком ступивши тому на ногу. Чоловік скривився, але я хутко опинилась біля навчальної сфери, вдивляючись в кінчики нитки стихій. Ті ж виблискували, оповиті рунами.

— Та тут, як для водника, дуже все поганенько зроблено, — насупилась, зрозумівши в чому причина, — ну мого брата за такі заклинання майстер змушував обливати замок морського володаря зо десяток раз. Халтура, — тепер вже горло прочистила я, — ось так мій вчитель називав такі заклинання.

Джаго почервонів, пройшов до викладацького столу, підлога скрипнула під його ногами. Він підтиснув губи й глянув на мене.

— То радше бойове заклинання, — додала, посміхаючись, — ну якщо у певному порядку переплести нитки сфери та додати надлишок стихії, можна отримати водяний батіг до прикладу.

Чомусь мені стало тісно в аудиторії, під тим ректорським спостеріганням. Я все ж не зрозуміла… От чого він мовчить? Де його славнозвісні зауваження?

— Я перевіряв вас, — глянув він на адептів, — хотів переконатись чи вмієте ви хоч відрізняти формули. Де Ран може, бо морські майстри явно добре закріпили матеріал в її голові…

Будяк сперся об гладку поверхню столу, насуплений, як старий й сліпий русал. Жестом вказав мені на місце. Зайвий раз просити не треба, помчалась за парту, плутаючись в спідниці та ледь не падаючи від різкого болю в гомілці.

— Здається, професорка Айрін Фреско надовго затримається на перевірці викладацької компетентності, — додав чоловік, — що ж відкривайте зошити й слухайте уважно.

Й Джаго прийнявся малювати на дошці схеми сфери, пояснюючи теорію, створюючи їх у повітрі. Навіть уваги не звертав, що твориться в похмурій аудиторії. А дарма… До мене підлетіла капелька води, що одразу перетворилась на аркуш паперу.

«За традицією Аталісу, першокурсники мають виконати особливе завдання. Для водників цього року воно пов’язане з самим лордом ректором. Ліреє, тобі випала честь! Сьогодні вночі ти повинна зняти табличку з його дверей. І так, саме він обрав тебе!»