глава 4.

Глава 4.

- Тебе не викликали в поліцію?

- Ні,- Ангеліна наче прокинулась.

Ішов дрібний весняний дощ, насичуючи землю вологою, своїми краплями обсипаючи пелюстки перших квітів, що прокинулися після зимової сплячки.

• Не викликали, але погодься дуже дивно, що Роман лежав у ванні одягнутий,

Навіть якщо припустити, що по душевній доброті поступився ліжком гостям, для чого включив воду?

• Він не міг сам включити воду.

Олесь замислився.

• Може друзі пожартували?
• Але від води він би протверезів.
• Схоже, що його поклали у ванну вже мертвим або ні в такому положенні на боку і одну руку закинув під голову міг лягти тільки самостійно.
• Багато незрозумілого і такого що не піддається логічному поясненню.
• Я тут подумала, що він прожив коротке життя під материнськім пресом.

Мама вела його по життю за руку і після її смерті, коли вирвався на свободу, він не знав, що робити з тою свободою, не вистачило характеру вигнати гостей.

• Долю не обманеш, а зараз аналізувати події просто безглуздо.

Спочатку Ангеліні було страшно проходити повз опечатаних дверей Романа.

Але пройшов час і туди заселилися нові мешканці. Вони були непоганими людьми, але зовсім чужими. За знайомими дверима появилося нове життя. Через пару років Ангеліна з сім’єю переїхала в інший район, новобудову, де обросла новими знайомими.

 Пройшло відчуття болю від втрати близького друга, збереглися в пам’яті тихі довірливі зустрічі, де можна було просто мовчати і при цьому відчувати себе комфортно.

Епілог.

Настав час народити Наді і Ангеліна стала хресною мамою маленькому Ромчику.

Таким чином зв'язок з Романом залишився на все життя.