Глава 3

З квасним обличчям Дарина оглядала стіни коридору до моргу, стараючись не стукати підборами. Місцями лущилось тинькування, та пахло лікарнею. За спиною човгав Василь натужно дихаючи та час від часу видаючи перли гуцульською лайки, позаяк катати пантеру важко на радянському візку, в якому колеса не обертались та дряпали кахлі.

— Куди йти? — тихо спитала дівчина, лопаючи м'ятну жуйку. На коридорі нікого не було напевно всі відпочивали в ординаторській, та і навіщо в морзі охорона, тільки дурний буде викрадати тіла. 

Василь то і діло кивав головою  показуючи направлення, поки нарешті не вивалив пантеру поруч з тілом. Дівчина відхилила плівку поглядаючи на небіжчика, що посинів і промаринувався.

— Це він? — спитала некронеса, з недовірою дивлячись на циркового артиста, та те що над ним вже попрацювали і заштопали.

Василь хмурився, а Дарка задумалась.

— Ви  ж так і не дізнались що його вбило?

— А яке це в біса має значення? Сама сказала по-тихому все провернути на свої місця, — юнак не розуміючи закотив очі.

— По тихому вже не вийде, — підтиснути вона недобре губи. Скоріше за все про пантеру вже знають. А от чи били тривогу? Тому щоб перерахуватись треба було допитати мерця. Вона розчепила пальці, і нитки потягнулись до не свіжого трупа, якого чомусь не поклали в холодильник. Через кілька секунд він розплющив очі, та вдихнув повітря, проте задихаючись, доки не звик до  фіктивного життя.

— В тебе є кілька хвилин розказати все, що с тобою сталось, поки моя  магія тримає тебе на межі, —  Спокійним тоном наказала Дарина.

— Некроси, — прошипів цирковий артист, та приснув слиною, яка окропила його підборіддя. Василь і Дарка скривились, вона трохи відступила, від гріха якомога далі. А Василь взагалі тримався вовком біля дверей, перевіряючи чи ніхто не йде.

— Я співчуваю. Неофіти зробили тобі боляче, але наш протокол… — Вона не встигла нічого відповісти, як мрець її перервав.

— Вертів я тебе і твій протокол на своєму прутні. — Василь втримався від сміху. Дарина не повела бровою.

— О, любчику, у своїх вологих фантазіях. — наголосила некронеса, —  Я можу витягнути з тебе інформацію і по поганому, — вона стиснула його тіло невидимими нитками, ті наче голки торкнулись його свідомості. — Плануєш і далі вимахуватись? — запитально підняла брови дівчина. — Чи будеш говорити?

Василь прицмокнув язиком, киваючи мерцю. Його заводило, коли Дарина була такою. Гуманності з мерцями він не розумів. Але кодекс не дозволяв переходити межу. Дівчина уміло блефувала. Головне налякати словесно, хоч вона знала, як можна зробити мертвому боляче. Яновський вчив  для оборони, не для тортур.

По шкірі Дарки прокотились неприємні мурахи, наче сама темінь своїм шершавим язиком проникала їй у вуха, заполонила з середини. Після її перебування в Нави, це відчуття не покидало. З кожним дотиком до межі, кожен раз, коли вона використовувала силу.

Некронеса думала — це відчуття пройде скоро, але чи то надія дізнатись про Яновського, чи то наближення Велесової ночі тягнуло її в обійми прихвоснем Марени. Все мало свою ціну, Дарина її платила та противилась наслідкам, знову і знову.

Артист подумав, та все-таки вирішив говорити, але з умовою. Ну звісно як без цього. Дарина не здивувалась цьому. Дресувальник хотів бути похований зі своїм батогом, а  запасний сценічний костюм заповісти музею. Він не хотів помирати забутим безглуздою смертю.

Дарина задумалась, якщо шатро все ще в місті, то можливо вона зможе зв'язатись з артистами і натякнути їм.  Але по її обличчю помітно, що вона не зацікавлена, були  інші важливіші  справи. На її плечах і так багато навалилось, і зараз головне зам’яти скандал з медиками. Василь натякав жестами відмовити, тому зі шкідливості йому некронеса кивнула артисту.

Дресувальник простягнув їй руку і некронеса пожала крижану руку неповороткого мерця.Вона була майже дубова.

— Тамер, або Тем, — представився своїм цирковим прізвиськом. Дарка втрималась, щоб не закотити очі від банальності. А Василь так і норовив кинути масний жарт про приборкувача, якого приборкало життя. А скільки пафосу, рівно стільки скільки і душку мертвечини.

— Я Дарка, а він Вася, — коротко представила вона їх. — Тем, у нас мало часу, поки медики давлять  слиною подушку.

Чоловік якогось бена обернувся по сторонах, а потім кивнув.

— Мала, ти занадто запальна, попустись. Мені треба налаштуватись. — усміхнувся шкідливо мрець.

— Кулак в зуби не хоч? — пирснула дівчина, наочно демонструючи свою тендітну ручку.

— Дарино, а мені подобається, —  встряг Василь, — клоун Темі, тільки цирк поїде, а ти залишився.

— Пф, — пшикнув мрець губами, стендап не твоє, Вася.

Дарка подивилась на некроса, так наче він наступний в черзі на кулак в зуби і не тільки. Але Тамер почав історію.

 — Я бляха, не пам'ятаю який то був день. Пам'ятаю  що випив трохи глоду, для хоробрості.