Глава 4

 Степана перенесли в лабораторію та вклали на стіл. Його  скелет  покрився тріщинами після падіння. Дарка залишилась з ним наодинці.
— Ненавиджу цей процес, — від якоря вона відмовилась. Однак за стіною лабораторії на всяк випадок залишили Василя.
Це був не найкращий вибір. Стажистам не можна було бути ні якорями, ні наглядачами, тому що вони ще недосвідчені для занурення в потойбіччя. А Валідола мучив артрит або він просто придурювався. Сили некросів перед Велесовою ніччю росли та досягали свого піка в ніч з 30 на 31 жовтня. Боги не любили, коли їх зайвий раз тривожать.
Дарка випила гидливий коктейль трав для кращого переходу в транс. Руки вона поклала на череп Степана, сидячи на стільці біля його баняка, відкинула голову доверху. Нитки звʼязку проникли глибоко в його свідомість. Очі некромантки затягнула димна завіса мороку, тіло стало майже мертвим. Її сутність пірнула в пітьму, пройшла зі скрипом некрошар та морозний портал Нави.
Дарка відчувала подих зими, як ліниво перетікає струмочок, а час сповільнився. Під ногами хрустів сніг, але вона знаходилась в будівлі. Склад той самий, про який розповідав Степан. Дівчина відчула запах вогкого запліснявілого дерева. Даркнес бачила очима небіжчика. Вона була ним і водночас  була в царстві  Марени. Дві реальності сплелись, наче проєкції, нашаровуючись одне на одну.
Побачила наставника та чоловіка, з яким він говорив, але в профіль. Чула відлуння голосів, а за її спиною скупчувались тіні, слуги богів, демони ночі, мерці, перебіжчики. Не часто живі так нахабно вривались в їх царство.
— Навіть не думайте, — проговорила вона крізь зуби та показала дулю, як справжня українська жінка, тямуща в захисних жестах.
Мантія чужинця була їй знайома і голос здавався також, але важко бути неупередженою, думки були не чіткі, наставник впав без духу. Запах магії та її вібрація майже збила Дарину з ніг. Вона очуняла, коли у вуха вдарила жива весільна музика. За столом сиділа молода пара. Напевно Степан хотів показати щось зі свого життя, але воно їй було не потрібно. Її цікавила доля Яновського. На стіл теща поставила ті самі горезвісні гриби, хижо глянула на зятя.
— Рецепт моєї бабці із Закарпаття, — Дарка прослідкувала за жінкою, яка погладила по голові нареченого, але її погляд дивився в сторону, там вона побачила чорну тінь в тому самому одязі, що на складі. Той незнайомець якось дізнався, він змусив отруїти Степана?
— Тебе тут не повинно бути, — на неї накинувся Василь. То був його балахон, але риси обличчя танули, перетворювались в мар. Чому він, чому саме Василь? Він безпечний. Так, він її конкурент, але вона його не боялась.
— Прокидайся, —  удар долоні по щоці.  Дарка різко випірнула з мігренню та хаосом в голові. Нитки обірвались. Некронеса лежала на підлозі, ледь дихала, покрита інеєм. Очі почали повертати живий відтінок, як і шкіра. За невеличким вікном лабораторії пробивалось сонце.
— Ти пробула в трансі 6 годин, вже обід, — відказав Вирішало.
— Що… Що ти тут робиш? — вона відчувала себе гірше, чим сушені сливи й виглядала, певно, не краще. Жерти хотілось так сильно, що навіть Василь нагадував їй смачного хтивця. Вона потребувала  цукрової коми, щоб розбачити красу реального світу.
І все було б нічого, але скелета трясло в припадку епілепсії.
— Ой погано, — Дарка зібрала всі сили,  та занурила нитки в тіло скелета. Василь схопив того за ноги. Він не дуже хотів допомогти.
— Облиш. Йому гайки. Ти зробила, що могла, — почав відговорювати він.
— Ні, він щось бачив…, — крізь зуби говорила вона, прикладаючи сили. —  Я майже це дістала. Я не дам цьому слимаку повернутись в Наву, не зараз. — вона глянула на Василя, —  Ти або допоможи, або сходи за Захаровичем.
— Та ні, я в місії самовбивць не буду брати участь. Я манав, — Василь забрав руки від Степана. Дарка знову залишилась сама, коли дійсно потребувала підтримки.
— А щоб ти скис, а ще кумпель називається, —  крикнула вслід. Проте довго скиглити не стала. Якось їй вдалось повернути контроль над мерцем.
Некронеса знічена осіла на підлогу.
— Нас зрадили, — бурчала вона сама собі. Тепер вона не могла нікому довіряти, тому нічого не передала Аркану. Степан залишився при ній. Можливо, знайдеться спосіб відновити фрагменти памʼяті. Проте спочатку заспокоїтись від шоку. Степан вважав, що теща його любила, тоді чому так легко отруїла?