ГЛАВА 28

      Аліна

    Картина маслом - Інна і Ілля, які підбирають свої щелепи. Інка та взагалі, спочатку обвела з ніг до голови Арта, потім його раритетну круту автівку, квіти, потім перевела погляд на Іллю. Вираз її обличчя став таким наче лимонів наїлася, а колір землисто-сірим. Очі прищурила від заздрощів, губи тонкою смужкою. 

- Ходімо дододому! - Прощебетала сестричка.

- Гарно роздивилися? Чи може нашому Арту покрутитися? - Цього разу сестричка звернулася вже до Інки з Іллею. От вже ж! Пальця в рота не клади! 

     Арт теж глянув у їх бік, брова різко поповзла догори. Насупився. Напевно зробив для себе певні висновки, бо міцніше притиснув мене до себе й поцілував у скроню. 

      Боже! Хоч би не звикнути до його лагідних дотиків. Аж голова паморочиться неначе від вина.

- Ви удвох нічого не хочете мені пояснити? - Запитала щойно увійшли до квартири.

- Про що? - Поцікавився він, знімаючи кросівки, а потім нахилився до мого вушка й тихенько додав. - А що вперта пані вирішила нарешті мене вислухати? Я б і сам залюбки послухав би дещо…

- Коли ти сказала, що у Арта невідкладні справи, я одразу здогадалася, що він не приїде! - Ніка заходилася готувати каву. 

- Дійсно! кохана, скільки можна мене ховати від своїх родичів!? - Та його ця вся ситуація явно веселить! 

      От же ж! Нестерпний нахаба! Який, треба віддати належне, щойно врятував мою п'яту точку від чергової хвилі обговорення. Однією своєю появою він з покинутої нареченої перетворив мене на щасливу дівчину, в якої все в цьому житті складається вдало.  

- Вона в мене така сором'язлива! - Додав і знову його губи розтягнулися в глузливій посмішці. 

- Я не можу зрозуміти, як ти це зробила, Ніко? - Звернулася до сестрички.

- Дуже просто! - Вона відкусила шматочок огірка й вручила мені миску з овочами.

      Дійсно вже майже обід, треба проявити хоча б гостинність, а не проводити допит. 

- Відкрила твою сторінку в соцмережі, трішки маніпуляцій з тими кого ти додала в останній час і бінго, сторінка Арта! 

      Яка кмітлива в мене молодша сестра! Шерлок Холмс нервово курить десь осторонь. 

- Потім написала Арту, ні на хвилину не сумніваючись, що твій хлопець прийме запрошення!

      Ці двоє ладнають навіть краще ніж могла собі уявити! Це вже схоже на таку собі змову! 

     Та як би мені не хотілося лишати цю парочку наодинці, бо Ніка не прогавить жодного шансу видати моєму псевдохлопцеві чергову дівочу таємницю про мене, треба хоча б привести себе до ладу.

      Я переодягнулася та вмилася, здається витративши на це мінімум часу  й ми сіли обідати.

     Не знаю, як не вдавилася від його прискіпливого погляду. Та ще й сидить навпроти, не відводячи від мене очей. Ще б так у свою тарілку дивився, як на мене! 

- Арт! Я більше ніж впевнена, що Аліна нічого не сказала, але в нашої мами завтра ювілей, тож ти лишишся на вихідні?

Ні ні ні! Що вона робить! Моя рука з шматочком салату так і зависла в повітрі в очікуванні відповіді Арта! Тільки б він відмовився, вигадав щось! Будь що… Ні я не готова приймати участь в цьому! Хоч це все й закрутилося через мою надмірну фантазію! Але ж всі помиляються! Чи не так?

- Так, лишуся! - Він допитливо подивився на мене. - Про те, чому я дізнаюся такі подробиці від твоєї сестри, а не від тебе особисто, ми поговоримо наодинці. 

      Наодинці! Та для мене це неначе червона ганчірка перед обличчям. Знову мурахи по хребту! Не підходь, Арте! Бо я … Бо я за себе не відповідаю! Вірніше сказати, не дуже себе контролюю в такі моменти.

       Рука сама потяглася до губ, які нещодавно він цілував.

      Він помітив цей мій жест і знову ця задоволена посмішка. Одразу відсмикнула руку. Треба дужче контролювати свої рухи при ньому! 

- О-о, не гримай на неї Арте, вона змалку була потайною, що зайвого з неї не витягнеш! Це навіть не питання довіри, просто вже така моя сестричка є! Але я страшенно люблю її навіть такою! 

- До речі, а де батьки? - Запитала у Вероніки.

- Сьогодні вони на дачі, приїдуть завтра ранком.

      Новини кожна краще попередньої! Ще більше напружилася. То ми в квартирі лише втрьох!?